Головна

Празник трьох Святителів

12 лютого 2009 року

Празник трьох Святителів

 

Коротка історія

Празник Трьох Святителів належить до найновіших празників грецької Церкви. Поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст. про те, хто з них трьох є більш цінний для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, другі святого Григорія Богослова, а ще инші святого Йоана Золотоустого. Прихильники святого Василія звались василіяни, святого Григорія - григоріяни, а святого Йоана - йоаніти. Цей спір розв'язали самі Святителі. Вони спочатку кожен зокрема, а потім усі троє з'явилися Йоанові - єпископові міста Евхаїти, який відзначався мудрістю, знанням, чеснотами, і сказали: "Ми, як бачиш, одне в Бога й нічого нема в нас противного чи спірного, а кожний з нас у своєму часі окремо натхнений Божим Духом навчав, що було потрібно для спасення людей. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два инші. Встань, отже, і накажи тим, що через нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерти нашим намаганням є всі сторони світу зводити до миру і єдности. Установи, отже, святкування нашої пам'яти в одному дні так, як ми одне в Бога, а ми будемо помагати до спасення тим, що святкуватимуть нашу пам'ять".

Єпископ Йоан зробив, як йому доручили Святителі. А через те, що свята Церква вже святкувала в січні пам'ять кожного з них зокрема, то він 1076 року призначив їхній спільний празник на 30 січня (за юліянським стилем - 12 лютого). Крім того, він на їхню честь склав проповідь, уклав тропарі, канони і стихири. Наші літописи 1076 року згадують про встановлення цього празника в Греції.

Богослужба празника оспівує і прославляє трьох Святителів за їхню гарячу любов до Бога і ближнього, непохитну віру, значення для святої Церкви, світлі чесноти, Божу мудрість та заступництво. "Василій - божественний ум, - співаємо на стиховні малої вечірні, - Григорій - божественний голос, Йоан - прегарний світильник. Хай будуть прославлені три визначні угодники і служителі Тройці". У стихирі на стиховні вечірні сказано: "Духа органи, грому божественного труби, блискавки проповідництва, світильники всесвітлі, золоті і світоносні в Бозі, преблаженний Василію, Григорію всемудрий, всезолотий і всечесний Йоане".

Наводячи як приклад їхню велич, заслуги та значення для Бога, свята Церква закликає вірних до належної прослави Трьох Святителів: "Любителі празника, - співаємо на литії, - зійшовшись, славімо пісенними похвалами Христових Святителів, Отців славу, колони віри і вірних учителів і хоронителів, кажучи: Радуйся, церковне світло, Василію премудрий, і стовпе непорушний. Радуйся, уме небесний, архиєрею преславний, Григорію Богослове. Радуйся, Золотослове, всезолотий Йоане, покаяння ясний проповіднику. Тож, Отці пребагаті, не переставайте завжди молитися до Христа за тих, які вірою і любов'ю празнують ваше священне і божественне торжество".

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: До апостолів подібні і вселенної вчителі, Владику всіх моліте, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість.

Слава: Кондак, глас 2: Священних і боговісних проповідників, найвищих учителів, Господи, прийняв ти в насолоду дібр твоїх і упокій, труди бо їх і смерть прийняв ти вище всяких плодів, єдиний, що прославляєш святих твоїх.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 7-16

Браття, пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос вчора і сьогодні той самий і повіки. Не піддавайтеся різним чужим наукам; воно бо добре укріпити серце ласкою, а не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що ними займалися. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що служать при наметі. Бо м'ясо тих звірят, яких кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, спалюється за табором. Тому й Ісус, щоб освятити народ своєю кров'ю, страждав поза містом. Тож виходьмо до Нього за табір, несучи його наругу, бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. Тому, отже, через Нього приносім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають Його ім'я. Не забувайте добродійства взаємної допомоги, такі бо жертви є милі Богові.

Коментар апостольського читання

Мученик в перекладі з грецької означає свідок в будь якій галузі: правовій, історичній чи релігійній. У християнстві «мученик» відноситься виключно до тих, хто свідчить своєю кров‘ю. це ми зустрічаємо вже у Новому Завіті (Дії. 22, 20; Об. 2, 3; 6, 9). Мученик - це той, хто жертвує своїм життям і так засвідчує свою вірність Ісусові (Дії. 7, 55-60). На мучеництві заснована Церква Христова. В Старому Завіті ми знаємо мучеництво братів Маковеїв (2Мак. 6-7). У християнській Церкві мучеництво набирає нового змісту відкритого самим Ісусом. Це цілковите наслідування Христа, повна участь у Його свідченні та спасенному ділі (Ів. 15, 20). Насіння принесе плід тільки тоді, коли завмре (Ів. 12, 24). Одкровення апостола Івана - це книга мучеників: «Свідок вірний і правдивий» (Об. 3, 14), давши Церкві і світу свідоцтво крові.

Мучеництво є найвищим свідченням істинності віри, це свідчення аж до смерті - Він приймає смерть через акт внутрішньої сили. А святий Ігнатій Антіохійський висловлюється так: «Нехай я стану кормом для тварин. Через них бо дано мені буде прийти до Бога».

«Вельми прославлені мученики. Ви мудрістю своєю засоромили ворогів, які насильно намагалися відвести вас від Бога. Праведно і терпеливо пострадавши, сплели ви собі вінки перемоги і тепер молитесь за душі наші» (Молебень до Блаженних мучеників о. М. Конрада і дяка В. Прийми, Львів-Страдч 2003р.).

о. Іван Колтун

Євангеліє від Матея 5, 14-19

Сказав Господь своїм учням: Ви є світло світу. Не може укритися місто, що стоїть на верху гори. І не засвічують світильника і не ставлять його під посуду, але на свічнику, і світить усім, хто є в храмині. Так нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб виділи ваші добрі діла і прославили Отця вашого, що на небесах. Не думайте, що Я прийшов розорити закон або пророків; Я не прийшов розорити, а доповнити. Істинно кажу вам: Поки перейде небо і земля, йота єдина або єдина риска не перейде з закону, доки все буде. Якщо хто розорить одну із заповідей цих малих і навчить так людей, той меншим назветься у Царстві Небеснім; а хто творитиме і навчить, той великим назветься у Царстві Небеснім.

Проповідь

У нашій Церкві вшановуємо окремо цих великих святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Це - святі з четвертого століття, грецького обряду, східного обряду, котрим й ми прославляємо Бога у наших богослужіннях. Завдяки святому Іванові Золотоустому та святому Василієві Великому до цього часу служимо святі Літургії, котрі вони уклали, щоб прославляти Господа. А сьогодні у наших богослужіннях ми прославляємо разом цих трьох праведних архієреїв святої Церкви. Чому ще й разом? А тому, як пише історія, що за часів імператора Олексія Комнена, у Царгороді постало питання, кого з цих трьох святих велетнів вважати більше святим («Життя святих»). І питання вирішено так, що святі самі з'явилися Іванові, побожному єпископові міста Євхаїди та сказали, що вони в Бога одне, котрі з натхнення Святого Духа самі освячувалися та допомагали в освяченні іншим людям своїми побожними навчаннями. Тоді було введено свято для прославлення усіх трьох Святителів разом. І Церква у різних місцях богослужінь такими словами оспівує цих прегарних угодників Божих: «Василій - божественний розум, Григорій - божественний голос, Іван - прегарний світильник, три високі угодники й слуги Пресвятої Тройці...». Вартує пригадати, що вони були добре виховані своїми батьками, зокрема богомільними матерями: Емілія, мати св. Василія; св. Нонна, мати св. Григорія та Антуса, мати св. Івана Золотоустого. Святі походили із заможних родин, здобули добру освіту, про що дбали їхні батьки. Це були обдаровані юнаки, котрі мудро використовували час, котрих «пристрасть гнала до науки», а сам св. Григорій коли згадує про Василія то пише, що вони знали дві дороги: першу - до церкви й святих її учителів, а другу - до світських шкіл. Ці молоді люди не віддавалися навіть невинним розвагам, не говорячи про ризик, щоб наразитися на грішні практики. Ось, що значить правильне та святе виховання, котре вкладали батьки у дитячі серця. Так багато залежить від батька та матері, котрі дбають про праведне християнське виховання своїх дітей і самі служать добрим прикладом у цьому. Хоч батько святого Григорія був довший час поганином, а мати святого Івана Золотоустого залишилася передчасно вдовою, однак дітей вони виховували згідно Божого закону і не зважали, що навкруги панує нехристиянське оточення. Хтось сказав, що певний батько, котрий добре виховував сина й послав його на навчання у Рим, син мав сказати, що тут живуть по-іншому, як його виховував батько і йому подобається вільний, а не християнський спосіб життя. Можливо, батько не до кінця добре виховував сина, а може й син тільки вдавав, що він християнського походження, до першого разу випробовування. Дуже важливо - праведно виховати своїх дітей!

Коли ми задумаємося над життям цих трьох святих, котрі мали добре забезпечення, походили з багатих родин, отримали високі науки, мали успіхи у своїй пізнішій праці, котрим світилися висока кар'єра у світі, - вони усім цим згордили. Стали духовними людьми, проповідували слово Боже, віддавалися строгим постам, мешкали певний час на пустині, на самоті, одягалися в просту одежу, були переслідувані, гнані, терпіли погрози смерті, але не відступили від Божої любові, не стидалися бути іншими людьми. Пам'ятали про слова Спасителя: «Кожен, хто визнає мене перед людьми і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими» (Лк 12,8-9). Який це чудовий приклад, коли молодий юнак чи дівчина, знаходячись у різних компаніях, пам'ятають про своє християнське походження, не піддаються тискові друзів і недругів, вміють відмовитися від споживання м'яса у п'ятницю, не танцювати у заборонений Церквою час, взагалі, живуть праведною любов'ю до Бога, даючи виразне свідоцтво оточуючим. Так про чесноту дбали святі, про котрих сьогодні говоримо та роздумуємо.

Мені хочеться сьогодні поділитися з вами ще одним переживанням, що ми досвідчили з кількома нашими священиками та певним числом вірних в Італії, у Флоренції минулого року. Наш громада вірних, котру обслуговує священик нашої архієпархії отець Володимир Волошин, святкувала п'ять років від заснування. Приготувалися до маленького ювілею, запросили мене та священиків із Львова, й тих, котрі знаходяться в Італії, щоб разом молитися й святкувати. Дійсно, все було приготоване дуже гарно, на подив тим мешканцям Флоренції, котрі побачили наших людей у вишиванках, з хоругвами у руках, з побожним співом та походом вулицею, молитвою та гарним побожним співом під час Служби Божої. Але, бажаю згадати про щось іншого: минулого року свята Церква вшановувала 1600-ту річницю від дня смерті св. Івана Золотоустого. Нашу громаду запросили до місцевої катедри, щоб відслужити з цієї нагоди службу Божу святого Івана Золотоустого. Зібралося небагато наших людей, можливо сорок прийшли на богослужіння, також кілька італійців. Ми служили в одній із бічних каплиць катедри, де були виставлені мощі св. І. Золотоустого. Це була голова, череп, покритий до цього часу присохлою, посірілою й полущеною шкірою. Голова невеликого розміру із невисоким скошеним лобом та висунутою назад частиною. На голові, де розміщене тім'ячко, прикріплена срібна кругла пластинка із грецьким написом, що свідчить, чия це голова. Залишився знак, відрізаного лівого вуха, котре афонські монахи взяли собі як мощі. Біліють всі до одного зуби, частина котрих, спереду прикрита присохлими губами. Для нас усіх, було великою радістю побачити цінні мощі великого святителя, святого Івана Золотоустого, котрого святу літургію ми молимося кожного разу. Хай свято цих праведних великих Подвижників стає все більше нашим святом, щоб наслідувати їхнє богоугодне життя!

Святі святителі: Василіє Великий, Григоріє Богослове та Іване Золотоустий заступайтеся перед Богом за нас, нашу Церкву, наш народ і благословіть нас на праведне християнське життя!

+ Ігор

св. Юр, 12.02.2008

Для створення сторінки використано:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.

А також ікону трьох Святителів.

За матеріалами: http://www.ugcc.org.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/