Головна

«Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!» - Євангеліє від Марка, глава 2

Другий тиждень Великого посту нагадує нам про великі Господні діла, про ті чуда, що творив Ісус Христос. У Святому Євангелії від Марка, глава 2, говориться:

1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.

2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.

3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.

4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.

5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!

 

6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:

7 Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?

8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?

9 Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?

10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:

11 Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

12 І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!

13 І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.

Ми добре розуміємо, що усі діла сотворені сином Божим - це діла в ім'я добра, віри, любові до нашого Отця. Перед Господом ми усі рівні, Він однаково любить добрих і злих, здорових і прокажених, бо ми - діти Його.

Так і наша церква намагається творити добро. У духовний, матеріальний способи допомагає знедоленим, бідним, сиротам, а особливо неповносправним дітям.

Наша громада вже довший час опікується сто двадцятьма дітьми школи-інтернат для неповносправних дітей у селі Потіївка, Житомирської області. І у цей другий тиждень Великого посту, сьогодні у суботу, діти нашої парафії, які входять до гурту «Левеня» під керівництвом пані Галини Олійник, волонтери нашої парафії разом з деканом Київським, отцем Ігорем Онишкевичем відвідали цей дитячий прихисток.

Ці неповносправні діти кожного разу радіють нашому приїзду наче вперше, так безпосередньо і щиро, відкрито без лукавства. Цього разу окрім гостинців-солодощів дітям представили театралізоване дійство, що підготував гурт «Левеня» у пам'ять великого Кобзаря Тараса Шевченка, та подарували живописні пейзажі Карпатського краю художниці-поетеси Марії Томин. Ці діти радіють кожній дещиці уділеної уваги. Із захопленням спостерігали на виступ, пильно розглядали та милувалися картинами, смакували гостинцями.

Не завжди матеріальна допомога є найголовнішою. Для цих дітей дуже важить тепле, лагідне слово, добра і щира посмішка, адже вони наче лакмусовий папірець реагують на кожну подію, наче губка вбирають у себе кожну краплину любові уділеної їм. А ми як християни маємо йти шляхом нашого Господа і творити добро хоча б у такий спосіб: не проминати знедоленого, не відрікатися від хворого, не зневажати ближнього. Бути добрим з відкритим серцем і творити благе діло на славу Бога, Отця нашого.

 

Марія Томин, художниця.

На сьогоднішній день, у часі економічної скрути, гуманітарна допомога потребуючим дуже необхідна. Та попри те, ми маємо пам'ятати і про речі духовні. Якщо на те ласка Божа, то маємо допомагати людям навертатися до духовності, до Бога, до краси світу цього.

Ці діти, зі школи-інтернат для неповносправних, обділені материнською та батьківською любов'ю, вони не відчувають на собі теплоти рук, не ловлять ніжних поглядів. Ці діти є трагічно обмежені. Вони виховуються і ростуть у замкнутому колі, у замкнутому світі. Окрім вихователів-вчителів і своїх інтернатівських побратимів ці діти мають бачити перед очима хоча б гарні речі. А ці гарні духовні речі підсвідомо б виховували цих дітей у доброті, любові, красі.

Маю велике бажання наступного разу відвідати цю школу-інтернат, щоб добре оглянути її. Бо маю мету цілеспрямовано оформити цей дитячий будинок, розмалювати його, надати йому людськості, теплоти, затишку. Адже мистецтво має нести у собі лише позитивні моменти, як кажуть - малювати від Бога. Адже найкраще з усього - це життя дароване нам Всевишнім. Бог створив життя і воно має бути добрим, радісним. Ці діти теж заслужили жити у вірі, надії, любові. Тому, як митець, хочу дати це їм у такий спосіб - через живопис, через малюнок.

 

Галина Олійник, керівник гурту «Левеня»

Наш колектив за час своєї творчості відвідав багато дитячих будинків і для сиріт, і для неповносправних дітей, але цю школу-інтернат ми відвідували вперше. Найбільше вразило зубожіле, забуте село, дороги засіяні сміттям, довкола сірість і жодного проблиску суспільного розвитку. Відсутність суспільного поняття любові до ближнього свого, просто вибиває з колії.

Ми трохи спізнились, тому нас вже з нетерпінням чекав гурт дітей та вихователів-вчителів. Спочатку діти нас сприйняли з насторогою, можливо тому, що ми розпочали свій виступ з серйозних Шевченкових творів: «Гайдамаки», «Великий льох», «Кавказ». Коли перейшли до веснянок, гаївок діти цієї школи брали активну участь у нашому виступі - підспівували, танцювали.

Дуже відчутним є обмежене спілкування з суспільством. Але це не заважає їм бути щирими та відкритими, не зважати на власні вади і займатися спортом, мистецтвом. Ці діти ділились з нами своїм життям: хлопці люблять грати у футбол, дівчатка більше малювати та співати. Але вірш «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка, покладений на музику Данила Крижанівського, ми співали усі разом. У цій щирій атмосфері півторагодинна програма злетіла наче мить. Разом з гостинцями цим дітям ми подарували невеличку бібліотечку української літератури, з якої можна дізнатися про нашу культуру, фольклор, етнографію.

Ось так збігли наші провідини цього дитячого притулку.

Після таких зустрічей серце обливається кров'ю, а душу розпинають сльози. Та тішить, те, що діти нашого гурту розуміють: своєю любов'ю і своїми знаннями маємо ділитися з іншими. Адже чим більше ти віддаєш, тим більше ти отримуєш. Чим більше ти любиш ближнього свого, тим більше ти любиш Христа.

Матеріал:: Любові Михайлюк. Фото:: Мар'яни Черешнівської «Оранта»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/