Середа, 22 квітня 2009, 22:21

Пізнавши свій край - полюбиш. Наші знання вагомо і предметно поповнюють екскурсії.

Недавно учні 6 і 8 класів Ірпінської школи №2 побували на екскурсії, ініційованій Юрієм Мельничуком, завідувачем міським еколого-технічним  центром. При підтримці ........ Татушинського В.І. тут створено туристично-краєзнавчий відділ, розроблено туристичні маршрути по цікавих місцях Приірпіння. Одним із таких маршрутів є поїздка до Рубежівки , села, яке було власністю Петра Могили. Тут у минулому році, завдячуючи сільському голові М. Рябчуку, постав пам'ятник цьому видатному церковному та культурному діячу.

Протягом 14 років православний митрополичий престол у Києві судилося посідати нащадку давнього молдавського боярського роду Петру Могилі (1596 -1647). Увійшли вони в історію України під назвою Могилянська доба.

Початкову освіту Могила здобув у Львівській братській школі. Потім були європейські університети, військова служба. Воював на боці поляків проти турків. 1620р. У 1627р. його обирають архімандритом Печерської лаври. Згуртовує навкруг себе освічених людей, відкриває лаврську і вступає у київську братську школи. Невдовзі об'єднує їх у Києво-Могилянську колегію, організовану за зразком єзуїтських шкіл. Паралельно розвивається і народна освіта. Рівень освіченості народу у другій половині 17ст.різко зростає.

Впорядковує і богослужбову практику. У його «Требнику» викладені молитви і обряди, пояснення й  настанови, як слід вести себе у тому чи іншому випадку. «Катехизис» (стислий виклад християнського віровчення у формі питань і відповідей) перекладений грецькою, латинською, польською мовами. У 1696 р. передрукований у Москві. Загалом залишив понад 20 різнопланових творів.

Відновлюється  Софійський собор,відновлюються і будуються інші церкви. Розчищаються залишки Десятинної  церкви, під руїнами якої віднаходять мощі князя Володимира.

Петро Могила жив і служив у важкий час в історії української православної церкви. У 1596 році київським митрополитом М. Рогозою і більшістю єпископів, внаслідок глибокої кризи у Православній церкві,  була підписана Берестейська унія (союз) з Римом. Дії Могили були спрямовані на примирення усіх православних - тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Обговорювалось і питання патріархату. Але собори, які скликались з того приводу, були безуспішними.

Помер Петро Могила у 50-річному віці. Згідно заповіту його поховали у Києво-Печерській лаврі.

Все своє майно та бібліотеку ( одну із найбагатших на той час, де були твори Сенеки, Цезаря, Цицерона, Макіавеллі, руські літописи, польські хроніки) заповів Києво-Могилянській колегії.

У 1996 році Петро Могила канонізований.

Дата придбання Могилою с. Рубежівка точно не відома. Але збереглися його власноручні записи: « В літо 1629р. липня 15 в день святого князя Володимира, довелося мені бути в моєму монастирському сельці Рубежівці, у слуги мого Станіслава Третяка». У 1996 р. у Рубежівку приїздив родич Могили, митрополит румунський Нестор Олтенський. Подарував місцевому храму копію старовинної ікони П. Могили. У одному з музеїв Румунії зберігаються  листи Петра Могили із Рубежівки до своїх румунських родичів.

Дорогою до села учні почули  про дитячу колонію для безпритульних, де директором був  брат видатного педагога  К. Ушинського. Основний тягар фінансових витрат взяв на себе Федір Терещенко - найбільший український меценат. Колонія, правда проіснувала тут недовго. ЇЇ перевели у Київ. Залишились деякі забудови.

А у Ворзелі Федір Терещенко придбав для сім'ї своєї доньки Наталії Уварової будинок, який  після ремонту  став окрасою селища, його культурним центром. Донька була під стать своєму батькові. Закінчила курси акушерів і приймала пологи у Києві, де була власницею двох пологових будинків, як і у одній із кімнат свого ворзельського будинку. Про родину Терещенків дітям цікаво розповів краєзнавець О. Соколенко.

Знання породжують бажання знати більше, а невимушена обстановка екскурсій сприяє цьому.

Матеріал та фото: Данути Костури для «Оранти»