Головна

Католицький Народний Катехизм

ВІРА

Божі властивості

Ми приписуємо Богові різні властивості, бо Божа доскона­лість відбивається у створіннях по-різному.

Сонце сходить часом червоно, часом блідо, проте сила Сонця завжди одна і та ж, тільки випари з землі, які знаходяться між сонцем і нашим оком, надають сонцю різних барв. Так і з Богом. Досконалість Божа завжди нескін­ченна, єдина, незмінна, але діла Його виявляють нам цю досконалість по-різному (св. Франс. Сал.). Коли ми оглядаємо краєвид з різних сторін, то бачимо його по-різному, хоч насправді він є той самий. Отже, властивості Божі - це різні сторони однієї і тієї ж неподільної Божої досконалості або Єства. Тому окремі властивості є рівнозначні, доброта є одночасно всемогут­ністю, всемогутність мудрістю, мудрість справедливістю і т. д. Слід говорити: Бог є всемогутністю, вічністю, мудрістю, а не Бог має всемогутність, вічність, мудрість і т. д.

Бог є найбільшим цілісним єством, нема в ньому жодних складових частин. Це тільки наш обмежений розум уявляє собі властивості як щось окреме. Але у створених духів властивості не становлять єдине ціле.

Божі властивості - це властивості Божого буття Божого розуму і Божої волі.

Властивості Божого буття: Бог є вічний, всюди присутній, незмінний. Властивості Божого розуму: Бог є всезнаючий і наймудріший. Властивості Божої волі: Бог є всемогутній, найкращий, наймилосердніший, найсвятіший, найсправедливіший, є самою Правдою і Вірністю.

Бог вічний, тобто Бог завжди був, є і завжди буде (св. Григ. Наз.).

Більшість створених Богом речей мають свій початок і свій кінець (рос­лини, тварини і т. д). Але безсмертними є єства, які, маючи свій початок, тобто, раз створені, існуватимуть вічно (Ангели, людська душа). Один Бог є вічний, Він ніколи не починав жити, ніколи не перестане жити. Звідси ці слова Бога до Мойсея: "Я той, хто є" (II Мойс. З, 14). Отже, Бог не починав ніколи життя, тобто не має початку. Ніхто не міг Його створити, бо нема жодного Єства, яке не було би або Богом, або Богом створене (св. Авг.). Бог не міг сам себе створити. "Коли би хтось міг створити сам себе, то це значило б, що він вже був, поки ще стався" (св. Єфр.). Бог був вже перед світом, як будівничий мусить бути швидше, ніж будинок, а годинникар швидше, ніж годинник. Бог не перестане ніколи жити, тому називається Богом живим (Мат. 16, 16) і Богом безсмертним (І Тим. 1, 17). Бог був перед віками і залишиться по віки. Бог не має ні минулого, ні майбутнього. У житті Бога нема часу: "Один день у Господа, як тисяча літ, а тисяча літ, як один день" (II Петро 3, 8). Тому найдовший проміжок часу, який тільки ми можемо собі уявити, не є навіть моментом вічності. Коли б пташина дзьобиком черпала з моря по одній крапельці води що тисячу літ, то колись надійшов би час, коли б вода вичерпалася, але І цей незмірний проміжок часу був би нічим супроти вічності. Коли б була гора, що сягала б до неба, а пташина забирала б з неї що тисячу літ по одному зеренцеві піску, то гора мусіла би колись зникнути. І цей час є нічим супроти вічності. Коли б засудженим до вічної кари було сказано, що скінчаться їх муки, коли скінчиться цей час, вони шаліли б з радості, що все ж прийде кінець терпінням (св. Бернардин). Хочеш осягнути вічне щастя, тримайся Того, хто єдиний є вічним (св. Авг.).

Бог є всюдиприсутній, тобто знаходиться всюди.

Яків, пробудившись від сну, в якому бачив чудесну драбину, що сягала, аж до неба, вигукнув: "Певно, Господь на цьому місці, а я й не знав" (1 Мойс. 28, 16). Це саме можна сказати про будь-яке інше місце. Бог не лише всюди присутній Своєю силою, але Своїм Єством наповнює і пронизує будь-який простір. "Чи ж не сповнюю я небо й землю? - говорить Господь" (Єр. 23, 24). Дух Господній наповнює всесвіт (Прем. 1, 7). Всюди присутність Бога зображають як око в трикутнику, з якого на всі сторони б'є проміння.

Бог є всюдиприсутній, бо усе створене знаходиться в Бозі.

Весь світ існує в Дусі Божім, як думка міститься в дусі людини. Як думка є творінням нашого духа, так світ є творінням Бога. Як наш дух сягає далі, ніж думка, так Бог сягає безконечно далі, ніж світ. Як дух проникає думку, так Бог проникає весь створений світ. Св. Павло каже: "Ним-бо живемо й рухаємось, й існуємо" (Діян. Ап. 17, 28). Нема на землі місця без Бога, а кожне місце є в Бозі (св. Іляр.). Але Бог не є тим самим, що створене Ним. Бог є Богом, а створіння створінням. "Бог усім відрізняється від світу" (Соб. Ват.).

Жодне місце, ані навіть весь світ не в силі вмістити в собі собою Бога, бо Бог є необмежений.

Під час посвячення Єрусалимської святині Соломон сказав: "Небо і небо небес Тебе не обіймуть, а хто ж би цей храм обняв, що збудував Я Тобі?" (І Цар. 8, 27). І слушно, бо Безконечний не може перебувати у просторі, який можна виміряти (Ориг.). Бо не може бути обмеженим жодним місцем, бо сам у собі замикає все (св. Петро Хриз.). Лише тіла можна обняти місцем. Бог є всюди, у будь-якому місці, і, разом з тим, ніде, бо жодне місце його не обмежує (св. Берн.). Є близько і далеко, в нас і не в нас, весь всесвіт у Ньому, а Він ніби і не є в ньому (св. Єфр.).

Бог є понад будь-яким простором, саме тому всюди присутній усім своїм єством.

Хоч Бог є незмірний, не слід думати, ніби Він такий незвичайно великий, що сягає від землі до неба і вище, навпаки, Бог є понад простором. Не треба, отже, думати, що Бог є розміщений в просторі, напр., напів на небі, напів на землі (св. Авг.). Бог є всюди, і всюди цілий (св. Григ. В.). Бог є цілий у небі і на землі. У самому небі є цілий, на самій землі є цілий і у будь-якому місці неба і землі є цілий, і всюди лише один (св. Авг.). Адже ж і людська душа наповнює все тіло, є цілою в кожній частині тіла, але не обмежена простором і у всьому тілі є цілою і тільки однією.

Бог по-особливому присутній у небі, в найсвятішій Євхаристії і в душах праведників.

У небі Бога можна бачити, в тайні Євхаристії Богочоловік присутній у вигляді хліба і вина, в душах праведників Бог мешкає через Св. Духа. Земним царя належать палаци, але лише в одній кімнаті вони вислуховують прохання І роздають милості, сидячи на величнім престолі. Так і Бог.

Нема місця, де б не було Бога.

"Господні очі скрізь по світу позирають, і доброго й лихого вони вбачають" (Прип. 15, 3). Від Бога ніхто не сховається (Єр. 23, 24), як не сховалися від Нього перші люди в раю, коли згрішили. "Чи хочеш, чи не хочеш, завжди бачить тебе Бог, перед Його очима не можеш ховатися" (св. Авг.). Ніхто не може сховатися від Бога. "Зійшов би я на небо, - Ти там єси; спочив би я під землею, і там Ти єси. Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осівся, і туди б рука Твоя провела мене, і правиця Твоя попала" (Пс. 138, 8-10). Йона намагався втекти від Бога, але даремно. Отже, пам'ятаючи про це, ми повинні остерігатися всякого гріха. "Коли ближній впіймає кого на лихому вчинку, то проймає того невисказаний сором, а в присутності Бога не лякаєтья людина здійснювати найгірші вчинки. Що за глупота!" (Св. Авг.).

Ми завжди повинні пам'ятати про те, що Бог є біля нас невідлучно.

Де б ти не був, пам'ятай, що Бог біля тебе. "Як мусимо безперервно дихати, так повинні ми без перерви думати про Бога" (Віяней). Як нема хвилини, в якій ми б не користали з добродійств Божих, так не повинно бути хвилини, коли б ми не мали Бога в наших думках (св. Авг.). Щасливий, хто завжди пам'ятає про Бога, він буде Ангелом неба на землі (св. Єфр.). Такого стосуються слова Ісуса Христа: "Блаженні слуги, котрих прийшовши, пан знайде пильнуючими" (Лук. 12, 37).

Повсякденно пам'ять про всюдиприсутність Бога приносить нам велику користь: стримує нас від гріха, утримує нас у ласці Божій, спонукає до здійснення добрих справ і робить безстраш­ними.

Пам'ять про всюдиприсутність Божу додає нам сили в спокусах і стримує нас від гріха (прикладом цього є єгипетський Йосиф). "Адже ж і жовніри мужньо борються в присутності царя, знаючи, що у його руках є нагорода і кара" (св. Альф.). Хто пам'ятає про присутність Бога, ніколи не допуститься до гріха (св. Тома з Акв.). Така людина не може впасти в тяжкий гріх, як не може впасти той, хто стоїть на сильній підпорі. Отже, пам'ять про присутність Божу є найкращим засобом для втримання ласки Божої. "Хто завжди пам'ятає про Божу присутність, не може втратити любові Бога" (св. Тома з Акв.). Така людина не втратить Бога, як не втратить дорогоцінного предмету той, хто міцно тримає Його у руці (св. Франц Сал.). Пам'ять про Божу присутність посилює в нас ревність до виконання добрих справ, тобто веде до всіляких чеснот. Без сумніву, наша праця буде ревнішою і сумліннішою, якщо знати­мемо, що наш зверхник стоїть коло нас і спостерігає за нами, так само будемо ревнішими, коли пам'ятатимемо, що Бог завжди біля нас. "Чим ближче до джерела, тим чистіша вода, чим ближче до вогню, тим гарячіше; чим ближче будемо до Бога, пам'ятаючи про Його присутність, тим досконалішими будемо" (св. Григ. Наз.). Як дерево, якому соки подає корінь, родить щедрі плоди, так і людина, духовно найтісніше єднаючись з Богом, заслуговує собі вічне життя (св. Григ. Наз.). Пам'ять про Божу всюдиприсутність робить нас, врешті, безстрашними. Коли цариця Євдоксія грозила св. Золотоустому вигнанням з краю, святий сказав їй: "Лише тоді ти могла б мене налякати, коли б зуміла заслати в таке місце, де нема Бога". А Давид співає в псалмі: "Хоч би я ходив по долині тіні смертної (тобто перебував у смертельній небезпеці), то не боюся жодного лиха, Ти бо єси зі мною" (Пс. 22, 4). Отже, якщо боїшся кудись іти, подумай, що Бог всюди присутній. Якщо ти боязливий, і хтось другий піде з тобою, то вже не тривожишся, тож не повинен боятися, пам'ятаючи про те, що з тобою є Бог всемогутній, без якого і кроку не зробить жодне живе створіння (св. Фр. Сал.). Але як часто ми забуваємо про це! Коли скажемо сліпому, що разом з ним при столі сидить якийсь достойник, то він спочатку буде поводитися дуже пристойно, але це не триватиме довго, бо, не бачачи того добродія, забуває про його присутність і не слідкує більше за собою. Так чинимо не раз і ми, забуваючи про всюдиприсутність Бога (св. Франц. Сал.).

Бог є незмінний, тобто завжди один і той же (Пс. 101, 28).

Людина з часом змінюється - члени її ростуть і змінюються, змінюється також і її душа, бо вона то знаходиться в стані освячуючої ласки, то втрачає її.

А Бог не змінюється. Він не зменшується і не збільшується (Сир. 42, 21), не може бути ні кращим, ні гіршим, не змінює Свого слова (4 Мойс. 23, 19) і т. п. Бог не має нічого, що міг би втратити, і нічого не потребує крім того, що має, тому не може бутив ньому ніякої зміни (св. Авг.). Як не може змінитися правда, так і не може змінитися Бог. Бог мусить бути незмінним, тому, що Він є вічним; те, що змінюється, - стає іншим, тобто не може бути вічним. Навіть створивши світ, Бог не змінився, бо вже на початку вирішив створити світ у свій час. Для нового діла Богові не треба нового рішення, Його рішення відвічні (св. Авг.). Бог змінює Свої діла, але не свої рішення (св. Авг.). Завдяки тому, що Бог втілився в людину, змінилося на краще людство, Божество ж залишилося незмінним, бо воно вже є досконалим (св. Амвр.). Як наша думка, одягнена в слова і висказана нами, не змінюється, так не змінився Бог, прий­нявши людську подобу. Бог не міняється і тоді, коли карає грішників. Не Бог міняється, а люди. Перед гріхопадінням Адам і Єва жили в радості і щасті, коли ж згрішили, стали сумними. Люди змінилися. Бог залишився тим же (св. Авг.). Доброму серцю Бог уявляється в нескінченній любові і доброті; зле серце бачить в незміннім Бозі гнівного і караючого суддю (св. Авг.).

Одне і те ж є карою для злого і радістю для доброго (св. Авг.). Здоровому оку сонячне світло приносить приємність, хворому прикрість. Але ж сонце не змінилося, вся справа в оці. Інакше виглядаємо у дзеркалі, коли маємо погідне лице, інакше - коли ми гнівні; дзеркало одне й те ж, змінився вираз обличчя. Коли промені сонця проходять через різнобарвні скельця, то набувають їхньої барви - сонце не змінилося, тільки світло його набуло іншого кшталту. Не міняється і Бог, коли нагороджує добрих. Бог не змінив своїх рішень, тільки людина змінила свої діла (св. Єр.). Коли св. Письмо, що Господь Бог шкодував, що зробив щось, чи що гнівається, то це для того, щоб полегшити нам розуміння значення слів.

Бог всезнаючий, тобто Бог знає все, що було, є і що буде, знає навіть наші найпотаємніші думки (Єр. 17, 10).

Господь Бог знав, що Адам і Єва з'їли плід із забороненого дерева. Ісус Христос передбачив відречення Петра, падіння Єрусалиму і т. і. Знав думки Фарисея Симона, який обурювався тим, що Ісус виявив милосердя до явної грішниці (Лук. 7, 40). Божество - це наче дзеркало незмірної величини і блиску, в ньому відбивається все, що ми робимо (св. Тер.). Дивиться Господь з неба і бачить усіх синів людських (Пс. 32, 13). Очі Господа ясніші від сонця (Сир. 23, 26). Хіба може той, хто створив вухо, не чути? Хіба може той, хто створив око, не бачити? (Пс. 93, 9). Ніхто не може сховатися від Нього (Євр. 4, 13) Бог бачить в тайні (Мат. 6, 18). Бог бачить мої діла далеко краще, ніж я, що їх виконую (св. Авг.).

Бог бачить минуле, сучасне і майбутнє одночасно, як людина, що стоїть на високій горі, має перед очима цілий краєвид. "Для Бога майбутнє вже збулося (св. Єр.). Хоч Бог передбачає зло, однак, людина не мусить робити зло. Коли ми бачимо здалека, як хтось відбирає собі життя, то він не тому це робить, що ми бачимо, але ми це бачимо, бо він це робить. "Як минулі події, які є в моїй пам'яті, не тому скоїлися, що є в пам'яті, так те, що Бог передбачає в майбутньому, не тому мусить статися, що Бог предбачив вже це у Своєму дусі" (св. Авг.). Хоч Бог передбачає засудження окремих людей, однак не Він є винуватцем цього. І лікар може передбачити смерть хворого, але вона стаєть-ся не тому, що він її передбачив. Одного разу учений францішканин Дуне Скотус, почувши, як працюючий у полі селянин страшно проклинав, зробив йому зауваження, щоб не наражався так лекгодушно на осудження. "Господь Бог знає все наперед, - сказав селянин. - Коли вирішив мене спасти, то і так піду до неба, коли ж хоче мене осудити, то мені нічого не поможе". На це священик відповів: "Ну, то лишіть раз своє поле необробленим. Коли Бог вирішив, що поле зродить плоди, то зберете їх без обробітку; коли ж має статися інакше, то навіщо ваші труди?" Селянин замовк і задумався. Він зрозумів, що не всезнання Бога, а сама людина є причиною свого дочасного і вічного нещастя.

Бог знає і умовні речі, які залежать від певних обставин, тому часто посилає нам терпіння, щоб застерегти нас перед більшим нещастям.

Напр., Ісус Христос знав, що мешканці Тиру і Сидону суворо покутували б, якщо б були свідками таких чудес, які відбувалися в Хоразині і Ветсайді (Мат. 11, 21). Господь Бог передбачає, що той або інший праведник міг би зламатися серед загального зіпсуття, і тому вчасно забирає його з цього світу (Прем. 4,11). Бог передбачив, що довше перебування в раю принесло б першим людям шкоду, тому прогнав їх звідти (св. Золот.). Бог передбачає, що той або інший використав би багатство для грішного життя, тому посилає на нього убогість. Бог передбачає, що для того чи іншого спокійне і вигідне життя було б причиною осудження, тому виставляє його на переслідування з боку злих людей (св. Григ. В.) Отже, звичайно лише з доброти посилає нам Бог всілякі терпіння. Коли будемо про це пам'ятати, тоді охочіше зноситимемо терпіння.

Всезнаючий Бог відкриє колись усі таємниці.

"Нема-бо нічого тайного, що не виявиться, і нічого втаєного, що не взнаєть­ся і на яв не вийде" (Лук. 8, 17). Все наше життя відкриється в годину смерті і в день страшного суду. Як ранішня зоря освічує усі предмети і показує нам їх справжній вигляд, так і Спаситель, сонце справедливості, освітить колись світлом Свого всезнання всі наші діла. "Записана кожна твоя молитва, кожна милостиня і піст, записане кожне умертвлення, яке собі завдаєш для Бога" (св. Кир. Єр.).

Ми повинні завжди пам'ятати про всезнання Бога, а особли­во у спокусах або коли терпимо незаслужено.

Згадка про те, що Господь Бог нас бачить і знає про наші справи, у спокусах майже завжди стримає нас від гріха.

Одного разу якийсь чоловік прийшов до чужого саду красти яблука. Зупинився під деревом, розглянувся, чи ніхто його не бачить. А хлопчина, що якраз сидів на дереві, гукнув згори: "Розглядаєшся на всі строни, а чому не глянеш на небо?" Це нагадування про всезнання Бога примусило чоловіка задуматися, і він більше не ходив красти.

Одного разу певний хлопець зайшов до чужого дому і побачив у кімнаті кошик, повний гарних яблук. У кімнаті не було нікого, і він вирішив взяти собі кілька яблук. Але пригадав собі про Боже всезнання і сказав голосно: "Ні, не рушу їх, бо Бог бачить мене". Раптом увійшов у кімнату господар і сказав: "Візьми собі яблук, скільки хочеш за те, що не хотів згрішити".  Хто пам'ятає про те, що Бог дивиться на нього, той збереже свою душу чистою. "Живи так, якби нікого не було на землі, тільки Бог і ти", - каже св. Альфонс. Великою потіхою є згадка про Боже всезнання для тих, хто терпить незаслу­жено. Цією думкою втішався праведний Йов, з якого сміялася жінка і якого покинули друзі (Йов. 16, 16), у цьому знайшла, потіху Зузанна (Дан. 13, 42). Господь виведе твою праведність як світло, а твій суд як полуднє (Пс. 36, 6).

Бог є наймудріший, тобто вміє все якнаймудріше влаштувати, щоб досягти своєї мети.

Метою Бога є ніщо інше, як лише прославлення Його і добро створінь. Рільник, щоб мати добрий урожай, належно доглядає ниву: оре, вносить добрива, вибирає добре насіння і відповідний час для засіву. Так робить мудрий господар, він прямує до мети найвідповіднішою дорогою. Так робить і Бог. Як гарно Він приготував людей до приходу Спасителя (згадаймо вибір Авраама, подорож синів Якова до Єгипту, очищення ізраїльтян в Єгипті і в пустині, появу пророків, віддання євреїв у неволю до поган і т. д). Мудрість Божу бачимо і на прикладі життя окремих мужів: Йосифа, Мойсея, св. Павла, а також історії різних народів і держав. "О глибино багатства, і премудрості, і розуму Божого! Як не присуди Його і не досліджені дороги Його!" (Рим. 11,33).

Мудрість Божа насамперед виявляється в тому, що Бог зло перетворює на добро.

Історія життя єгипетського Иосифа показує, як Бог перетворює зло на добро. Те, що здається нам великим нещастям, не раз приносить нам велику користь, згідно з судами Божими. Тому говорить Бог: "Мої мислі - це не ваші мислі, та й ваші дороги - не Мої дороги" (Іс. 55, 8). Людина стріляє, Пан Біг кулі носить. Коли людина, що не розуміється на живописі, потрапить до майстерні художника, не одне, що там побачить, здасться їй непотрібним, та митець лише усміхнеться І працюватиме далі. Так часом і люди, маючи слабий розум, вважають деякі речі, які наймудріший будівничий цього світу вживає для Своїх тайних цілей, за непотрібні або й шкідливі. Людина хотіла б краще розуміти, ніж наймудріший Бог у небі (св. Авг.). Одна дитина побачила, як вівці, продираючись крізь тернові кущі, видирають собі вовну, і попросила батька, щоб наказав вирубати терня. Але коли зауважила, що цю вовну збирають птахи і вимощують нею гнізда - не наполягала на вико­нанні просьби. Так і нам багато що на перший погляд здається поганим або зайвим. Коли ж приглянемося ближче, то побачимо, що менше зло приносить нам добро.

Мудрість Божа виявляється і в тому, що Бог вживає для прославлення Свого імені наймізерніші речі.

Св. Павло каже: "Немудре світа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих" (І Кор. 1, 27). З усіх небесних тіл Бог вибрав малу Земну кулю на свідка Свого об'явлення; малу країну Палестину зробив колискою християнства, стаєнку вибрав Собі на місце народження; убогу діву за матір, бідного теслю за опікуна, простих рибалок за проповідників Євангелія, незнатних людей (Йосифа, Моисея, Давида, Даниїла та інш.) підніс до найвищого достоїнства. Бог каже голосити Євангеліє убогим (Мат. 11, 5), а скриває його перед мудрими і розумними (Мат. 11, 25). Господь противиться гордим, смиренним же дає благодать (Як. 4, 6). Часто Бог застосовує найпростіші засоби, щоб допомогти нам у потребі. Св. Фелікс з Нолі (310 p.), утікаючи від переслідувачів, сховався у щілині між руїнами; за справою Бога з'явився павук і облутав павутинням отвір. Надбігли переслідувачі, але коли побачили непорушену павутину, подумали, що ніхто не може бути за нею схований, і відійшли. При Божій допомозі павутина стає муром, без Божої допомоги мур стає павутиною (св. Павлин.). Одна бідна вдова повинна була заплатити ще раз великий борг, який вже її муж колись заплатив. Даремно шукала вона старий календар, в якому небіжчик записував сплачені борги. В переддень судової розправи бідна вдова зібрала своїх дітей і вклякла разом з ними, щоб ще раз просити Бога допомоги. Раптом - а діялось це ввечері - влетів через вікно світляк і полетів за шафу. Наймолодша дитина схотіла побачити гарну мушку, і мати мусіла відсунути шафу. Таким чином був знайдений календар. Такими-то простими засобами допомагає Бог!

Мудрість Божа виявляється і у доцільному влаштуванні світу.

Коли дивимося на світ, бачимо, що все в ньому взаємопов'язане, складові частини світу доповнюють одна одну. Якщо вийняти якесь коліщатко з годин­ника - він зупиниться. Так і порядок у світі був би порушений, якщо б чогось у ньому забракло (св. Золот.). Якби раптом пропали птахи, комахи розмножилися б в такій мірі, що стали б загрозою для людини. Тварини, які служать поживою для хижих звірів, розмножуються швидко і дають численне потомство, а у хижаків (лева, тигра, орла, яструба) потомство нечисленне. Отже, бачимо, як у природі все докладно обдумане (св. Вас). На землі нема нічого зайвого, усе створене має своє призначення, хоч, на перший погляд, може видаватися інакше. Доцільною є зміна погоди, чергування дня і ночі, пір року. Люди теж відрізняються між собою обдаруванням, характерами, родом занять, але це якраз і зближує їх. Має своє призначення на землі найдрібніша істота: маленькі комахи очищують повітря від отруйних газів, гієни і шакали їдять стерво, яке, розкладаючись, отруювало б повітря. Бурі, громи, повені наповнюють повітря озоном, роблять землю врожайнішою, своєю величчю і силою примушують стискатися від страху людське серце і тим навертають його до Бога. Взірцевий порядок панує і в небесному просторі серед мільйонів небесних тіл. Рух Місяця навколо Землі, обертання Землі довкола своєї осі, рух її навколо Сонця впливає на підсоння Землі, дає їй тепло і світло, створює на ній умови для життя. Коли чуємо приємний голос цитри, знаємо, що грає вправний музикант; з чудового світового ладу робимо висновок, що підтримує його надзвичайно мудрий і умілий митець (св. Григ. Наз.). Як багато, Господи, Ти сотворив! Усе премудрістю сотворив єси (Пс. 103, 24).

Бог є всемогутнім, тобто може зробити все, що хоче, і то тільки завдяки Своїй волі.

Бог може зробити все, навіть те, що людині здається неможливим (згадаймо чудесне звільнення трьох юнаків з вогненної печі, звільнення св. Петра з в'язниці). Такі випадки відбувалися на початку християнства, коли християн жорстоко переслідували. Ісус Христос говорить: "У Бога все можливе" (Мат. 19, 26), а Архангел Гавриїл на питання Марії відповів: "Бо не буде неможливе у Бога всяке слово" (Лук. 1, 37). Не був би Богом той, хто не міг би зробити того, що хоче (св. Петро Хриз.). Бог може все, але не все хоче, що може (Теодорет). Отже, Бог не хоче нічого такого, що було б несумісним з його безконечною досконалістю (напр., говорити неправду). Бог робить те, що вважає за необхідне (Теодорет). Кожна істота на землі може діяти в певних, визначених для неї межах. Бог нічим не зв'язаний. Для Нього вистачить лише захотіти, і відразу стається те, чого Він хоче. "Він бо велів і вони сотворились" (Пс. 148, 5).

Божа всемогутність проявляється насамперед у тому, що Він сотворив світ, у чудах Ісуса Христа, і взагалі у всіх чудах, які здійснив Господь Бог для підтвердження правдивої релігії перед приходом Христа і після нього.

Св. Письмо каже: "Простір звіщає про діла рук Його" (Пс. 18, 2). Наша Земля є величезною кулею, яка має величезну вагу. Сонце є більшим від Землі в 113 разів. Деякі Інші небесні тіла ще більші (коли б заміняли нам сонце і сходили о 6 годині ранку, то о 6 годині вечора ми б ще не могли б побачити їх на небі у всій величині). Наша земля віддалена від Сонця на 21 млн. миль. Куля, вистрілена з гармати, мусіла б летіти 27-28 років, щоб подолати цю відстань. Планета Нептун, що теж обертається навколо Сонця, знаходиться від нього на 624 млн. миль. Кулі з гармати треба було б летіти 800 років. Є і такі зірки, які не належать до Сонячної системи, і віддалені від нас ще більше. Світло, швидкість якого 42000 миль за секунду, потребує більйонів літ, щоб дійти від зірок до нас. Навколо Сонця обертається 8 великих планет, а (між четвертою і п'ятою) 280 менших планет. Найближча сусідка Сонця, планета Меркурій, віддалена від нього на 8 млн. миль; найдальша, Нептун - понад 600 млн. миль. Вчені нараховують біля ЗО млн. постійних зірок, що є більшими від Сонця, а біля них, у свою чергу, рухаються тисячі дрібніших небесних тіл. І усе це створив Бог з нічого. Якою ж незмірною і незбагненною мусить бути всемогутність цього Бога!

Подумаймо тепер про цю кількість чудес, які здійснив Господь Бог перед приходом Христа, а також про ті, які здійснив Ісус Христос (воскресіння Лазаря, заспокоєння бурі на морі, зцілення хворих; варто згадати і чуда, які діються в Лурді, нетлінність тіл Божих Угодників і т. д. "Хто виповість великі діла Божі, звістить всю хвалу Його?" (Пс. 105, 2).

Бог всемогутній, і тому можемо в найбільшій потребі чекати від Нього допомоги.

Бог надає нам допрмогу різними способами. Може прислати Ангела, як Петрові у в'язниці, може зробити чудо, як на озері Генезаретськім. Але пере­важно Бог, щоб нам допомогти, використовує звичайні засоби і, власне, цим показує свою велич. У звільненні єгипетського Йосифа головну роль відіграв сон, у звільненні обложеного міста Ветулії-невіста Юдита. "Господеві нема перепину, щоб допомогти, чи через многих людей, чи через немногих" (І Цар. 14, 6). Нема речі, яка була б для Божої всемогутності неможливою.

Бог всемогутній, і тому люди не можуть втрутитися в Божі діла чи перекреслити Божі плани.

Слушні слова сказав Гамалиїл на засіданні Високої Ради, передбачаючи розвиток Христової Церкви: "Коли від людей рада ця або діло це, то обернеться в ніщо, коли ж від Бога, то не зможете його знівечити" (Діян. Апост. 5, 38). Звідси обітниця Христа: "Ворота пекельні не подужають її (Церкви)" (Мат. 16, 18). Людські зусилля, метою яких є протистояння Божій волі, навпаки, спричиняють її сповнення. Іудеї поставили при гробі Христа воїнів, щоб Він не міг воскреснути, але саме ці воїни причинилися до того, щоб підтвердити правду воскресіння.

Бог є найдобріший, тобто любить усе, створене Ним, набагато сильніше, ніж добрий отець своїх дітей.

Бог любить усе, створене ним, значить, Він бажає йому лише добра і робить добро. Бог є самою любов'ю (І Йоан 4, 8). Любов належить до Його єства. Джерело може давати тільки воду, сонце - проміння, а Бог не може нічого іншого, як тільки любити і робити добро. Божа доброта відрізняється від доброти будь-яких створінь, як відблиск сонця на стіні від самого сонця. Стіна має світло від сонця, а сонце саме по собі є світлом, має світло в собі. Так і створіння мають доброту (любов) у такій мірі, в якій їх нею наділив Бог. А Бог не лише є добрим, Він є самою добротою (любов'ю) (А. Штольц). Тому каже Христос: "Ніхто не благий, тільки один Бог" (Мар. 10, 18).

Любов Бога стосується всього, що Ним створене.

Як сонце освітлює весь простір неба, так любов Божа спливає на всі створіння. Навіть нерозумні тварини не обділені любов'ю Бога (св. Єфр.). Христос говорив про горобців: "І один з них не забутий перед Богом" (Лук. 12,6).

Бог насамперед любить людей, бо саме людям робить най­більше добра (навіть зіслав власного Сина на землю для їх спасіння).

Не перелічити добродійств, які ми постійно отримуємо від Бога. "Доброта Божа відбивається в нас, людях, як у дзеркалі (св. Лев. В.). Як розумно збудував Бог наше тіло, дав нам почуття, мову. Який багатий спадок дав нашій душі: дав нам розум, вільну волю, пам'ять. Як дбає про наше тіло: дає їду, напої, дах над головою, одяг, здоров'я. Як прекрасно впорядкував нашу землю: дав світло, тепло, повітря, вогонь, воду, рослини, тварини і т. д. У природі нема одноманітності: змінюються пори року, дні і ночі, погода приходить на зміну негоді. Скільки вложено Богом у природу сил, які можемо використати для нашого добра (магнітні поля, електричний струм, силу пари). Які великі багатства заклав Бог у надра землі, щоб люди могли їх добувати для своєї користі (кам'яне вугілля, сіль, нафту, руду і т. д.) Бог зробив людину справжнім господарем створеного Ним (Бут. 1, 26). Бог любить нас набагато більше, ніж ми себе любимо (Ігн. Льойола), набагато більше, ніж найкраща матір (Єр. 49, 15). Усі створіння, узяті разом, не люблять Бога настільки гаряче, як Бог любить кожного з нас. "Джерело Його любові є невичерпне і залишається таким, хоч мільйони з нього черпають" (св. Франц Сал.). Найбільше, однак, проявилася любов до Бога до нас в тому, що відддав за нас свого Сина. "Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого единородного дав" (Йоан З, 16). Як Авраам був готовий із любові до Бога пожертвувати Йому найбіль­ший скарб - свого сина, так і Бог справді віддав за нас единородного Свого Сина, якого полюбив над усе (Альб. Штольц.) Ісус Христос каже сам про Себе: "Більше від цієї любові ніхто не має, як хто душу свою (життя) покладає за другів своїх" (Йоан 115, 13). Отже, Ісус Христос так багато перетерпів на хресті, щоб показати надмір Своєї любові (бл. Гофб.) Сама Його постать, розп'ята на хресті, свідчила про Його гарячу любов до нас (голова Його була схилена, щоб нас поцілувати, рамена розхилені, щоб нас взяти в обійми, Серце розкрите, щоб нас любити (св. Авг.). З любові до нас Ісус Христос хотів залишитись з нами назавжди у Найсвятішій Євхаристії: "Радість же моя була - діти людські" (Припов. 8, 31)". Ісус Христос запевняє нас, що вислухає всі наші молитви, які ми возносимо в Його імені (Йоан 14, 14).

Серед людей Бог найбільшою любов'ю наділяє праведників.

Досконала душа миліша Богу, ніж тисячі недосконалих душ (св. Альфо.). "Що за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем" (Пс. 72, 1). "Як велика доброта Твоя, що зберіг єси людям, що вповають на Тебе" (Пс. ЗО, 20). "Знаємо ж, що люблячим Бога усе допомагає до доброго" (Рим. 8, 28). Бог Отець і Бог Син замешкують в їх душах через Св. Духа (Йоан, 14, 23). Праведних наго­роджує Бог за добрі діла стократ більше, ніж вони заслуговують (Мат. 19, 29). Бог любить їх, незважаючи на їх дрібні недоліки і легкі гріхи. Він є для них матір'ю, яка любить щиро і хворобливих, і нерозвинених дітей (св. Франц. Сал.).

Бог наділяє своєю любов'ю навіть грішників.

Незважаючи на їх злі вчинки, робить їм добро до останньої хвилини. "Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних" (Мат. 5, 45). Коли посилає їм терпіння, то теж тільки з любові, бажаючи їх змінити на краще. "Господь Бог подібний до лікаря-хірурга, який тому лише ріже і вирізає, щоб повернути здоров'я" (св. Авг.). У кожному грішникові є хоча б дрібка доброго, і кожний з них може перед смертю врятуватися, тому не покидає його Бог і наділяє його Своєю любов'ю. Але ця любов Бога до грішників не може так явно проявлятися. Вона як магніт, що притягає будь-яке залізо, навіть коли між залізом і магнітом є якась перешкода. Не любить Бог зовсім зіпсованих людей, які не хочуть змінитися, не любить чортів. Але і до осуджених у пеклі Бог виявляє свою любов тим, що робить їх терпіння не настільки страшними, наскільки вони заслуговують (св. Тома з Акв.). А пекельні муки є нічим іншим, як карою за відкинену Божу любов. І говоритимуть осуджені: "Коли б нас Бог був так не полюбив, тоді муки пекельні були б легші, але що ми були так уже улюблені, що за мука!" (Віяней).

"Ми любимо Його (Бога), бо Він перший любив нас" (І Йоан 4, 19). Ми не повинні боятися Його всемогутності, ані тремтіти перед Його величчю, як невільники, але зближатися до Нього з дитячою довірою (Рим. 8, 15). Ми повинні наслідувати Бога в доброті, бути взаємно добрими до всіх людей, до всього живого (Ефес. 4, 32). Тому Бог дав нам такі заповіді: заповідь любові Бога, любові ближнього, любові ворогів, заповідь робити діла милосердя. Бог хоче, щоб ми і до тварин були милосердні. Доброта Бога насамперед виявляється в тому, що Бог є щодо нас терпеливий і милосердний.

Бог довготерпеливий, тобто Бог дає кожному грішникові час змінитися.

Люди переважно відразу карають за злий вчинок, Бог чинить інакше. Він довго терпить сваволю Своїх творінь, бунт їх проти Його волі і зневагу Його ласки. Бог не хоче смерті грішника, Він хоче, щоб грішник навернувся і жив (Еф. 18, 27). Пророк Ісаія про Бога говорить так: "Тростинки приломленої

не доломить, і льону, що куритись почав, не погасить" (Іс. 42, 3). Коли Бог бачить у грішнику хоч дрібку доброї волі, то старається лагідністю і добротою вивести його на дорогу спасения. Скільки разів Бог наперед оголо­шував кари, які чекають злих, і як довго зволікав із їх зісланням. Перед потопом Бог дав народам для того, щоб вони задумалися над своїм життям і стали праведнішими 120 років, мешканцям Ніневії 40 днів, мешканцям Єру­салиму 37 років (Мат. 23, 37). їв негоду не відразу гримить: спочатку небо вкривається хмарами, потім блискає, а потім чуємо грім. Подібно чинить Бог. У притчі про неплідну смоківницю Ісус Христос говорить саме про Божу терпеливість (Лук. 13). Св. Августин каже, що, коли б Бог не був Богом, тоді Його нескінченна терпеливість була б несправедливістю. Тут бачимо різницю між ділами Бога і ділами людини. Людині треба багато часу, щоб звести будинок, але знищити його може дуже швидко. Бог, навпаки, швидкий у творенні, але повільний у нищенні. Весь видимий світ створив Бог за 6 днів, а на знищення одного міста Єрихону відвів 7 днів (св. Золот.). Коли в стінах будинку з'являються тріщини, не руйнуємо його, але намагаємося відремон­тувати. Так і Бог чинить із грішниками (св. Берн.).

Бог такий терплячий тому, що має милосердя до наших слабостей і хоче полегшити грішникові навернення.

Бог у своїй терпеливості ставиться до нас так, як мати до впертого немовляти: замість покарати крикливу дитину, пригортає її до грудей і пестить, поки дитина не заспокоїться (Гунольт).

Бог милосердний до нас і тому, що є нашим Спасителем. Річ, за яку ми дорого заплатили, не викидаємо, коли знайдемо у ній якусь хибу. Навпаки, віддаємо її відремонтувати. Так поступає з нами наш Спаситель, який викупив нас за високу ціну. Бог береже тебе для того, щоб ти змінився, не жив далі у гріхах (св. Авг.). "Не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде?" (Рим. 2, 4). Бог терпеливий, бо хоче, щоб всі навернулися до покути (II Петро 3, 9). І не раз не намарно був Бог терпеливий, бо багато, і то найбільших, грішників наверталися і ставили великими святими. Так було з Марією Магдалиною, св. Августином, св. Марією Єгиптянкою і т. д. "Більші були їх діла справед­ливості по наверненню, ніж гріхи перед наверненням" (св. Авг.). Однак, бува­ють грішники, яким не допомагає терпеливість Божа. Як сонячні промені по-різному діють на відповідні предмети, на які падають (глину сушать, а віск топлять), так і терпеливість Божа одних навертає, а інших ще дужче втримує у засліпленні. Усі ми є грішниками, і коли б Бог не був терпеливим, то мало хто доступив би спасения. Людина легко грішить і перебуває в грісі довше або коротше, а виправитися їй набагато важче.

"Коли б Бог кожного злого відразу карав, тоді служили би Йому люди зі страху перед карою, а не з любові" (св. Бриг.). Хоч Бог терпеливий, однак, небезпечно відкладати поправу. "Гнів Його приходить нагло" (Сир. 5, 9) - (згадаймо притчу про фігове дерево (Лук. 13). Бог терпеливий, але справед­ливий; не знаємо, коли Його терпеливість переміниться у гнів, котрий буде тим відчутнішим, чим більше вичерпалася терпеливість. Як з луком: чим сильніше натягнемо тятиву, тим з більшою силою вилетить стріла (св. Авг.). Прикладом хай нам буде страшна смерть лютого царя Антіоха Епіфанеса (II Мак.9).

Бог є наймилосердніший, тобто Бог нам охоче прощає, коли ми щиро жаліємо за гріхи.

Господь Бог вчинить з нами як добрий отець, який дарує провину дитині, яка за неї жалує і просить прощення. Як тільки Давид, зворушений настано­вами пророка Натана, визнав свої гріхи, Натан відразу відпустив їх йому (II Цар. 12, 13). Ісус Христос у притчі про блудного сина (Лук. 15) представляє нам глибину Божого милосердя. Як лиш грішник пожалує за свої гріхи, - вже переблаганий Всевишній (св. Лавр. І). Нескінченно велике Боже мило­сердя. "Море має границі, та не має їх милосердя Боже" (св. Золот.). Бог і від нас вимагає, щоб ми прощали ближньому 77 разів. Наскільки більшим мусить бути Боже милосердя!

Милосердя Боже насамперед проявляється в тому, що Бог вишукує грішника або через терпіння, або через добродійства, що навіть найбільшого грішника кожної хвилини проймає любов'ю, що після навернення проявляє до нього ще більшу доброту, ніж перед тим.

Бог є добрим пастирем, який шукає заблудшої овечки, поки її не знайде (Лук. 15). Бог зіслав на блудного сина терпіння, щоб його поправити, з тою ж метою прислав до Давида пророка Натана, на Петра лише глянув і сокрушив його серце, при криниці Якова навернув самарянку. Бог чинить як рибалка або мисливець, які вживають різних способів, щоб заманити здобич у сіті (св. Людв. В). Бог прощає навіть найбільшим грішникам. Пророк Ісаія каже: "Коли б гріхи ваші були як багряниця, я мов сніг їх убілю, коли б як кармазин були б червоні, обмию їх як вовну" (Іс. 1, 18). Більше того, чим більший грішник, тим миліше приймає Господь його навернення. Тому звертається Давид до Господа такими словами: "Господи, прости вину мою, бо вона велика" (Пс. 24, 11). Бога можна порівняти з рибалкою, який тим веселіший, чим більші рибини наловить. Те, що Бог прощає навіть таким людям, які, маючи багато важких провин, неварті прощення, спричиняється до піднесення Божої слави. "Ніхто не піде на осудження за те, що забагато злого накоїв, але багато буде у пеклі за один єдиний тяжкий гріх, за котрий не хотіли жалувати" (Віяней). Роби лише те, що можеш, а решту зробить Господь Бог, аби поєднатися з тобою (св. Золот.). Навіть Юда отримав би прощення, якщо б захотів. Навіть в останню хвилину життя грішник може отримати прощення, як це сталося з розбійником по правиці Ісуса Христа. Але не годиться відкладати поправу аж до останньої години. Не знаємо, коли вона прийде і чи буде час на поправу. "Одного лише оправдав Христос в останню хвилину, щоб ніхто не впадав у розпуку, але лише одного, аби ніхто не відкладав навернення до хвилі смерті" (св. Авг.). Зрештою, такі навернення на смертній постелі переважно бувають сумнівної вартості. Дехто, відчуваючи близьку смерть, жалував і обіцяв поправу, а, виздоровівши, обіцяного не дотримав і далі вів грішне життя (так було з богохульником Вольтером, відомим французьким письменником). Коли кораблеві грозить загибель, моряк викидає в море всі товари, але робить це з важким серцем, так і грішник, якому загрожує смерть, покидає зло, але не з власної волі, а з примусу.

"Чи ж то не смішно, коли хтось, будучи молодим і сильним, не хотів воювати, а лише тоді, коли втратив силу і не може рухатися, вибирається на поле бою?" (св. Берн.). Бог з любов'ю і радістю приймає кожного наверненого грішника, як прийняв Магдалину в домі Симона (Лук. 7); невісту, котру фарисеї хотіли укаменувати (Йоан 8); розбійника на хресті (Лук. 23); блудного сина (Лук. 15). Бог з більшим бажанням прощає грішникові, ніж грішник приймає Його прощення (св. Авг.). Благаючий ще не торкнувся воріт, а Ти вже їх йому відчиняєш, Господи! Він ще не впав перед Тобою, а Ти вже подаєш йому руку (св. Єфр.). Більше того, Бог радіє з навернення грішника. Христос каже: "Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння" (Лук. 15, 7). Навернені грішники ревніше служать Господу Богу і гарячіше люблять Його (св. Григ.В.). Бог проявляє до наверненого грішника більше доброти. Для блудного сина, який повернувся до отчого дому, отець наказав вбити вгодоване теля і спровадити музик - так робить і небесний Отець з грішниками (згадаймо св. Павла, якого Бог після навернення наділив великими ласками і підніс його аж до третього неба (II Кор. 12, 2). Люди часто прощають своїм ворогам, але не відчувають до них такої любові, як раніше. Бог чинить навпаки: більше обдаровує тих, що повернулися, ніж тих, що лишаються (св. Петро Дам.). Тому св. Августин називає первородний гріх "гріхом щасливим".

Бог найсвятіший, тобто Бог любить лише добре, а гидує злим (Припов. 15, 9).

Поганські боги мирилися з людськими недоліками (Вакх був опікуном пияків, Венера - краси і любові, Меркурій - злодіїв і т. п.).

Справжній Бог є іншим - Він позбавлений будь-якої скверни, ненавидить будь-яке зло у своїх створіннях, хоче, щоб і вони позбулися скверни гріха. Святість Бога є закоханістю у свою власну нескінченну досконалість. Хто любить чистоту, той і сам завжди чистий і прагне чистоти в усьому, що його оточує. Так і Бог. Він сам позбавлений найменшої скверни і хоче, щоб такими були Його створіння. Небо без хмар, сніжно-білий одяг є чистими, але нескін­ченно чистішим є Господь Бог. Вся праведність наша - як забруднений одяг перед Богом (Іс. 64, 6). Тому величають Ангели в небі святість Бога (Іс. 6, 3), а Церква каже про Нього: "Ти один є святий". Бог закликає нас: "... Ви маєте... бути святими, бо я святий" (Левіт 11, 44). Тому дав кожному природ­ний закон (совість), тому очищає людей від недоліків через терпіння (Йоан 15, 2), тому очищає душі в чистилищі, бо ніщо нечисте не може увійти до Царства небесного (Одкр. 21, 27). Будь святим і чистим, і будеш улюбленцем Бога.

Бог найсправедливіший, тобто Бог за добре нагороджує, а за зле карає.

Справедливість Божа - це Його доброта. Бог карає грішника, щоб його виправити або ущасливити. "Бог справедливий, бо добрий" (Кл. Ал.).

Бог нагороджує або карає людей частково вже на землі, а остаточно після смерті.

Добрі вчинки приносять людині вже тут, на землі, славу, багатство, здо­ров'я і спокійну совість (Пс. 118, 165). Злі ж учинки накликають на людину кару (на землі отримали нагороду Авраам, Ной, Йосиф, а сини Іллі, Авесалом - кару). Остаточна заплата, однак, наступає тільки по смерті: для душі відразу після того, як вона відлетить з цього світу, а для тіла - після воскресіння на страшному суді. "Коли б Бог кожний гріх карав вже тут, за життя, то людям здавалося б, що вже нічого не лишається для страшного суду. Коли ж би не карав за життя жодного гріха, то люди не вірили б у Боже Провидіння" (св. Авг.).

Бог нагороджує за найменший добрий учинок і карає за найменший гріх.

Навіть за те, що хтось подасть ближньому чашу води, Бог обіцяє нагороду (Мат. 9, 40). Господь Бог не залишає без нагороди жодного погляду на Нього (св. Тер.), але карає за найменший гріх. Каже Христос: "За кожне пусте слово, яке скажуть люди, - дадуть відповідь судного дня" (Мат. 12, 36).

Бог нагороджує або карає людину найчастіше так, як цього заслуговують її вчинки.

"Чим хто грішить, тим також буде караний" (Прем. 11, 17). "Якою мірою міряєте, такою і вам відміряють" (Мат. 7, 2). Авесалом чванився своїм волоссям, і воно стало причиною його смерті. Багач грішив язиком, тому в пеклі його язик найбільше терпить, Єгипетський фараон наказав їудеям кида­ти до ріки усіх новонароджених хлопців - і сам знайшов смерть у Червоному морі. Царя Антіоха, який наказав порубати Єлеазара, сімох братів Макавей­ських та інших іудеїв, розточили черви (II Мак. 9, 6). Перський міністр Аман хотів повісити вуя цариці Естери, то ж сам за наказом царя загинув на шибениці (Ест. 5). Матері з Вифлеему не виявили милосердя до Матері Божої, а, отже, і до Сина Божого - незабаром їхні діти загинули за наказом Ірода (Мат. 2,16). 70 р. після Христа Бог покарав Єрусалим так, як це місто покарало Христа: протягом півроку близько 500 євреїв щодня прибивано на хрест, а 2000 євреїв, одягнених у білі шати блазня, Тит привів до Риму. Наполеон І (+ 1821) двічі - ув'язнював папу Пія VII, і сам теж двічі був ув'язнений. Дехто може сказати: "Це сталося випадково!" Але віруючий християнин пізнає у цьому палець Божий (св. Авг.).

Коли ж ми робимо добро, то будемо нагороджені. Щедрим Бог помножує маєток; тим, що постять і умертвляють плоть, дає здоров'я. Для милосердних до ближніх Бог є милосердним. Розважмо добре п'яту просьбу в "Отче наш, а також слова Ісуса Христа: "Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя" (Мат 5, 7).

Нагороджуючи або караючи людину, Бог ретельно зважує і обставини її діяльності, наміри людини, таланти і т. д.

Той, хто чинить добро лише для того, щоб люди його похвалили, не отримає від Бога жодної нагороди (Мат. 6, 2). Люди судять по зовнішніх проявах, але Бог дивиться на наше серце (І Цар. 16, 7). Бідна вдова, що кинула до скарбнички дві лепти, мала перед Богом більшу заслугу, ніж багачі, які кидали багато (Лук. 21). Слуга, який, знаючи волю свого пана, не виконав її, буде більше покараний, ніж слуга, який не знав волі свого пана (Лук. 12, 47). Отже, той, хто краще пізнає Бога, складатиме докладніший звіт про свої вчинки. Більшою буде відповідальність багачів і високопоставлених осіб, ніж злидарів і жебраків. "Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть, а кому довірено багато, від того більше зажадають" (Лук. 12, 48).

Однак "Бог не вважає на особу" (Рим. 2, 11).

"Багато з перших будуть останніми, а останні - першими" (Мат. 19, ЗО). Згадаймо розповідь про багача і Лазаря. Навіть ангелів відкинув Бог. Не один тішиться славою, йому ставлять пам'ятники, його ім'я увіковічнене людьми в книгах, але не буде його імені в книзі життя, яку складає Бог.

Бог - найсправедливіший, тому ми повинні боятися Його.

"... бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі" (Мат. 10, 28). Через єдиний гріх, сповнений, першими людьми (первородний гріх), мільйони людей терплять і вмирають, а багатьох чекає вічний осуд. З цього можемо пізнати, наскільки суворою є Божа справедливість і наскільки тяжкими є кари за гріхи, які спадуть на нас після смерті. Про це ж свідчить І хресна смерть Ісуса Христа. Нескінченною мусить бути справедливість, коли треба було нескінченної жертви для її надолуження. Отже, як можна не боятися Бога? Але цей страх не повинен бути невільницьким, а синівським (Рим. 8, 15), тобто маємо боятися не так Божої кари, як Божої образи: "Хто робить добро лише зі страху перед карою, той не вирікся ще зовсім гріха" (св. Григ. В.). Синівський страх має лише той, хто має любов Божу, бо "досконала любов проганяє геть страх" (І Йоан. 4, 18). Коли ж не можеш Інакше, "то роби бодай зі страху перед карою те, чого з любові до справедливості ще не здужаєш робити" (св. Авг.).

Страх Божий утримує нас від гріха, веде до вдосконалення та до дочасного і вічного щастя.

Страх перед Богом виганяє гріх (Сир. 1, 27). Страх перед Богом вкладає в уста Єлеазара такі слова: "... навіть якби я й уникну тепер людської кари, то рук Вседержителя ні живий, ні мертвий не уникну" (II Мак. 6, 26). Той, хто боїться Господа, вбережеться від будь-яких засідок злого ворога (св. Єфр.). "Хто Господа страхається, перед іншим страху не має: нічого не боїться, бо він - його надія" (Сир. 34, 14). Хто боїться Господа Бога, той не буде зловживати своїми почуттями. Як вітер розганяє хмари, так страх перед Богом розганяє чуттєві пожадання (св. Берн.). Хто боїться Бога, той стрясає з себе все земне (Йов. 31, 32), як моряк зі страху перед бурею викидає зайвий вантаж з корабля (св. Григ. В.). Страх перед Богом береже нашу чесноту, як мур винницю (Люд. Іран.). Він є сторожем чесноти, озброєним воїном, який стереже дім і якого бояться злодії (св. Золот.). Як голка пробиває тканину і прокладає дорогу шовковій нитці, так страх перед Богом мостить нам дорогу до Божої любові (св. Франц. Сал.). Страх перед Господом - початок мудрості (Пс. 110, 10). Страх перед людиною - гіркий, страх перед Богом солодкий, перший робить людину невільником, другий - вільним (Кассіод.). "Страх Господній - то слава й честь, веселощі й вінок раювання" (Сир. 1, 11). Щас­ливий чоловік, що Господа боїться (Пс. 111, 1). Чим більше боїмося Божого Судді тепер, тим менше нам треба буде боятися Його в майбутньому" (св. Григ. В.).

Страх Божий є особливим даром Божим.

Бог говорить через Єремію: "... вкладу їм у серце страх супроти мене, щоб вони від мене не відвернулись більше" (Єр. 32, 40). Страх Божий є даром Св. Духа.

Бог - найправдивіший, тобто Бог завжди голосить тільки правду (Йоан 8, 26).

Бог не може помилятися і говорити неправду, бо є найсвятіший. "Той, хто заборонив говорити неправду, не може сам говорити її" (Клим. Рим.). "Бог не людина, то й не рече неправди, не чоловік він, то й не має чого каятись" (Числа, 23, 19). Тому мусимо приймати за правду все, що Бог сказав, навіть якщо наш слабий розум не може цього сприйняти (напр., таїнство Пресв. Трійці, Воплочення і Найсв. Євхаристії).

Бог найвірніший, тобто Бог дотримує кожної обітниці і виконує кожну погрозу.

Вірність Бога виявляється в правдомовності щодо Його обітниць. Докладно здійснилася погроза Бога в раю (Буття 2, 17), обітниця приходу Спасителя (Буття 3, 15), 70 р. по Христі сповнилося пророцтво Христа про падіння Єрусалиму (Мат. 24). Було провіщено (Дан. 9, 27), що до кінця світу не буде відбудовано Єрусалимську святиню. У 361 р. цісар Юліян почав відбудовувати святиню, але землетрус зруйнував збудовані мури, а вогонь із землі розігнав тих, що будували. Бог обіцяє або погрожує, щоб нашу слабу волю спонукати до доброго. Ісус Христос часто у своїх повчаннях говорить про нагороду або кару в майбутньому житті. Для людей чуттєвих, диких, погрози навіть потріб­ні - таких людей лише страхом спонукаємо до доброго. Коней присмириш лише батогом. Джерело Божих погроз у Його доброті. Той, хто їде дорогою і не хоче нікого штовхнути, кричить: "Обережно!" Так робить і Бог: грозить карою, щоб не карати (св. Авг.).

Все, що пророкували Христос і пророки, збудеться найдокладніше.

Католицька Церква, а з нею її голова, Папа римський триватимуть до кінця світу (Мат. 15, 18). Єрусалимська святиня не буде ніколи відбудована (Дан. 9, 27). При кінці світу євреї перейдуть до католицької Церкви (Осія З, 5). Страшні знаки на небі і на землі попередять про страшний суд (Мат. 24, 29). Ісус Христос покличе нас колись до воскресіння (Йоан 5, 28) і засяде на суд (Мат. 25, 32). Ісус Христос сказав: "Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть" (Мат. 24, 25). "Коли довіряємо ближньому, який на картці паперу дає нам якусь обіцянку, то як можемо не вірити Богові, який цілі книги (Св. Письмо) заповнив своїми обітницями?" (св. Петро Хриз.).

За матеріалами: http://www.truechristianity.info/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/