Головна

Історія Вишгородської ікони Божої Матері

Вишгородська ікона Божої Матері написана Євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: "Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою". В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода - давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.

Вишгород був на той час улюбленим місцем перебування київських князів, яких давно приворожила навколишня краса і де можна було почувати себе в безпеці. До того ж Вишгород був центром паломництва, після того як у місті поховали перших київських святих Бориса й Гліба, підступно вбитих Святополком (Окаяним). Але затрималась ікона у Вишгороді ненадовго. За київський престол продовжувалися чвари між князями, містом інколи володіло кілька князів на рік, кожен з яких претендував на верховенство в династії Рюриковичів. 1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський зруйнував частину Києва й по-хижацьки викравши ікону, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. На жаль, ніколи вже ікона Вишгородської Богородиці не повернеться до нас, як і інші культурні цінності, котрі вивозилися з України нащадками цього князя.

1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало оклад ікони, а ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге грабує Вишгородську Богородицю, знову викрадаючи цінний оклад. 1395 року ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона знаходиться майже ціле століття. 1480 року її повторно переносять у Москву. 1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а ще пізніше у Третьяковську галерею, де перебуває й зараз під назвою Богоматір Володимирська. 1998 року тисячі віруючих змогли побачити ікону в Успенському соборі з нагоди свята Володимирської Богоматері, яке було започатковане ще 1480 року.

Вишгородська Богородиця, написана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХI- початку ХII століть. Є припущення, що одним із художників, який виконував реставрацію ікони початку XV століття, був Андрій Рубльов уродженець Волині, автор знаменитої «Трійці».

Син Юрія Довгорукого - Андрій Боголюбський в 1155 році помістив ікону у збудованому ним відомому Успенському соборі міста Володимира. Відтоді ікона отримала ймення Володимирської. В 1395 році ікону вивезено до Москви.

За матеріалами: http://www.prytyska.kiev.ua/

 

 

Щаслива доля ікони Вишгородської Богородиці

Дивовижна історія цієї ікони із Константинополя, столиці Візантійської імперії, що досягла свого блискучого розвитку за часів правління імператора Юстиніана I (527-565 рр.)

Маючи взаємовідносини та дружні зв'язки з різними країнами і містами для поширення свого впливу та запровадження нової релігії - християнства, імператори Візантії посилають туди грецьких митрополитів, єпископів, писарів, архітекторів, художників, ремісників. Київська Русь отримала від Візантії й нове для себе релігійне мистецтво, напрацьоване попередніми віками і доведене до високого ступеня досконалості на той час. У Києві візантійські архітектори і художники створюють майстерні: з допомогою українських учнів вони прикрашають мозаїчними зображеннями та фресковим розписом кілька київських храмів.

Поряд із мозаїкою та фрескою швидко поширюється іконопис. Перша монументальна культова споруда Київської Русі - Десятинна церква - була прикрашена фресками та іконами, привезеними з Візантії. Дуже швидко київські майстри створили власну систему художніх цінностей, яка на довгі роки накреслила шляхи розвитку українського мистецтва, сприяла створенню національних художніх шкіл. Одну з таких чудових ікон початку ХII століття, відомою під назвою «Велика Панагія», дослідники й відносять до київської школи іконописання, що зайвий раз підтверджує той факт, що у ХII-ХIII столітті Київ був центром іконопису Київської Русі. Але якщо мозаїку та фресковий розпис ми можемо побачити й зараз, наприклад, в Соборі святої Софії в Києві, то ікон ХI- початку ХII століття збереглося дуже мало.

Іконі Вишгородської Богородиці в цьому випадкові пощастило. Ставши головною святинею Київської Русі, об'єднавши тисячі людей на основі братської віри і любові, вона дійшла до наших часів, хоча і втратила свій первісний вигляд. Церковна традиція появу ікони відносить до I століття, називаючи при цьому її автором Апостола Луку, який у зображенні образу Богородиці був неперевершеним.

1136 року ікону привезено з Константинополя і подаровано Києву. Київський князь Юрій Долгорукий помістив її у Вишгороді, що під Києвом. Звідти й назва ікони.

Вишгород був на той час улюбленим місцем перебування київських князів, яких давно приворожила навколишня краса і де можна було почувати себе в безпеці. До того ж Вишгород був центром паломництва, після того як у місті поховали перших київських святих Бориса й Гліба, підступно вбитих Святополком (Окаяним). Але затрималась ікона у Вишгороді ненадовго. За київський престол продовжувалися чвари між князями, містом інколи володіло кілька князів на рік, кожен з яких претендував на верховенство в династії Рюриковичів. 1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський зруйнував частину Києва й по-хижацьки викравши ікону, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. На жаль, ніколи вже ікона Вишгородської Богородиці не повернеться до нас, як і інші культурні цінності, котрі вивозилися з України нащадками цього князя.

1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало оклад ікони, а ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге грабує Вишгородську Богородицю, знову викрадаючи цінний оклад. 1395 року ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона знаходиться майже ціле століття. 1480 року її повторно переносять у Москву. 1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а ще пізніше у Третьяковську галерею, де перебуває й зараз під назвою Богоматір Володимирська. 1998 року тисячі віруючих змогли побачити ікону в Успенському соборі з нагоди свята Володимирської Богоматері, яке було започатковане ще 1480 року.

Вишгородська Богородиця, написана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХI- початку ХII століть. Є припущення, що одним із художників, який виконував реставрацію ікони початку XV століття, був Андрій Рубльов уродженець Волині, автор знаменитої «Трійці».

Микола НЕКИГА, мистецтвознавець

№99, п'ятниця, 4 червня 1999

За матеріалами: http://www.day.kiev.ua/

 

У храмі св. Миколая Доброго 3-10 травня 2009 р. молилися перед іконою Вишгородської Богоматері

3 травня у неділю ікона Вишгородської Богоматері була привезена із Вишгорода у храм св. Миколая Доброго на Подолі. Вірні із священиками - о. Валерієм Шкарубським та о. Романом Сиротичом, під спів богородичних пісень, процесійно вийшли її зустріти, а обійшовши храм, розпочали молитву Молебнем до Пресвятої Богородиці.

Впродовж тижня люди разом зі священиками зверталися до Пресвятої Богородиці із своїми гарячими молитвами перед цією іконою. Молилися в різних наміреннях: дякували і просили, перепрошували і каялися; молилися за молодь, дітей, за покликання, за хворих, за навернення. Не забуті були також ті, які впали у певну залежність - алкоголю, тютюну чи наркотиків.

Діти, молодь, дорослі, здорові і хворі припадали до ікони з молитвою та очікуванням чуда у своєму житті, яке неодмінно відбулося, навіть якщо було і невидимим для очей кожної людини. Весь цей час молилися як приватно так і спільно літургійно. Вервиці, Молебні, акафісти, вечірні, а особливо Божественні Літургії - це були ті молитви, які впродовж тижня наближали людей до Бога.

У суботу відбулися нічні чування під проводом о. Олександра Приліпа, який виголосивши реколекційні науки, наголосив на важливості молитви та тайни покаяння у житті християнина. Відбулося також читання молитов на зцілення, помазання єлеєм та роздача іконок Вишгородської Богородиці. Багато людей приступило до тайни Покаяння. Так Пресвята Богородиця черговий раз вказала людині на свого Сина, який страждав за всіх і воскрес, даруючи всім воскресіння.

У неділю 10 травня ікону передано для подальшої молитви у храм св. Миколя на Аскольдовій могилі, де вона також буде весь тиждень.

о. Роман Сиротич

 

Вишгородська Богоматір на Аскольдовій Могилі

З 10 по 17 травня у храмі св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі перебуває копія Чудотворної Ікони Вишгородської Богородиці. продовж тижня відправляється молебень до Пресвятої Богородиці на всяке прощення, за покликання, за тих, хто перебуває на чужині. за тяжкохворих, за дітей, за узалежнених, за оздоровлення, за успіхи у навчанні та поступлення дітей, за жертводавців парафії,

У суботу, 16 травня о19:00 відправлятиметься останній молебень до Пресвятої Богородиці перед Вишгородською Богоматір'ю за оздоровлення недужих. Після молебеню наша парафія попрощається з Іконою Вишгородської Богородиці

До копії чудотворної Ікони Вишгородської Божої Матері окрім пірафіян нашої церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі також змогли помолитися пацієнти терапевтичного відділення Київській клінічній лікарні №11. Отець Олексій Геник як капелан лікарняної каплиці Покрови Пресвятої Богородиці, привіз 14 травня Ікону у лікарню. У своїй проповіді отець наголосив, що тільки через заступництво і молитви Божої Матери, ми можемо отримати царство Боже. Бо саме покров матері найбільше оберігає людину, і найбільше допомагає кожній людині.

Матеріал та фото: Любові Михайлюк «Оранта»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/