Понеділок, 29 липня 2019, 10:16

Блаженна Едіґна прожила 35 років у дуплі липи у селі Пух у Баварії… Нині поруч з церквою Святого Себастьяна в селі Пух біля Фюрстенфельдбрука стоїть могутня "тисячолітня липа. Легенда свідчить, що майже тисячу років тому в її порожньому стовбурі жила онука Київського князя Ярослава Мудрого. У той час вона підтримувала мешканців села словом Божим і добрими справами, і сьогодні вона зачаровує багатьох людей. Але хто була такою "витонченою особистістю з такою сильною виразністю", як вважає отець Дік Альберт Бауернфейнд, католицький парафіяльний священик Фюрстенфельдбрука? Її ім'я блаженна Едіґна і була вона дочкою французького короля Генріха I і його дружини Анни Руської. Оскільки вона не схилялася до належного шлюбу і хотіла зберегти себе для Господа Бога, вона втекла з Парижу від примусового шлюбу і дісталася пішки до Баварії. Селянин підібрав знесилену 19-тирічну дівчину до свого воза. Як свідчить легенда, пролунав дзвін та закукурікав півень. Едіґна побачила, що це відбувається як знак Бога і вирішила, що вона залишитися у місцевості Пух. Так вона проклала собі шлях до Пуха…

 У суботу 6-го липня 2019-го року Божого з благословення Апостольського екхарха для українців католиків східного обряду в Німеччині та країнах Скандинавії Кир Петра Крика відбулася щорічну традиційна проща Апостольської Екзархії до Блаженної Едіґни. До костелу Святого Себастьяна в містечку Пух, що недалеко від Мюнхенв, прибули українці з Баварії та Вюртембергу, гості з України, місцеві мешканці, сестри з Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Українці з Мюнхену частину шляху до Пуху з національним прапором України подолали пішки. Службу Божу очолив настоятель Парафії Святого Василія Великого отець-мітрат Роман Врущак, разом з ним на Прощу на трьох машинах прибули парафіяни. Разом з ним співслужили отці Андрій Дмитрик, Богдан Підлісецький, Богдан Федорак та Андрій Радик. Церква Святого Себастьяна має чудову акустику. Службу Божу доповнював урочистий спів Катедрального хору «Покров» та сестри Єлени Герасим зі Згромадження сестер-редемптористок. Отець-канцлер Андрій Дмитрик додатково читав Святе Євангеліє на німецькій мові.

Під час проповіді ми здійснили екскурс до подій, що відбувалися тут майже тисячу років тому…

Як пише історик Едуард Лощицький, нікого вже не здивуєш тим, що наші пращури відігравали значну роль у житті західно-європейського суспільства. Київська Русь, межі якої мало не зрівнювалися з площею країн Західної Європи, впливала на формування багатьох країн Х – ХІ століть. І справа тут не тільки в військової потужності руських дружин, а перш за все в мудрості правителів Давньоруської держави – особливо Ярослава Мудрого.

Політика, спрямована на розширення дружніх стосунків з королями західного світу, стала провідною на протязі всього його правління. Сила та багатство Київської Русі забезпечили їй привабливе міжнародне становище і королівські двори Європи, самі прагнули увійти в зносини з Руською державою. Один з таких шляхів – династичні шлюби. Сам Ярослав був одружений на шведській принцесі Інгігерді (у православ’ї Ірина). Кілька синів тримали шлюб з іноземними принцесами. Всеволод Ярославович був одружений з грецькою (візантійською) принцесою, донькою Костянтина Мономаха; Ізяслав Ярославович – з Гертрудою-Олисавою (Єлизаветою, донькою польського короля Мешека Другого). А Святослав поклав шлюб з Одою, донькою графа Нижньої Саксонії Леопольда Штаденського – одного з могутніших сеньйорів Північної Німеччини. Його величезні володіння примикали до Польщі, і далекоглядний Ярослав, не дуже довіряючи цьому родичу, хотів мати союзника за його спиною.

Визначною була і роль жінок. Зв'язки з європейськими державами значно зміцнились та поширилися завдяки заміжжю сестри володаря Київської Русі та його дочок, за королями Польщі, Угорщини, Норвегії, Франції, а потім, і онуки з імператором Священної Римської імперії Генріхом ІV. Сестру Ярослава, Марію (Доброгніва) була одружена з польським королем Казимиром I; старша донька Анастасія – з угорським королем Андрієм I; середня, Єлизавета – з норвезьким королем Гаральдом III, а після його смерті, з датським правителем Свеном II.

Про руську принцесу Анну, її привабливість і розум чутки з’явилися в Європі, з дня її появи у Києві, тобто часу, коли сім’я князя Ярослава остаточно переїхала до столиці Київської Русі. Саме про Анну та її дітей, про їх дивовижну долю – історія донесла до нашого часу цікаві спогади.

Життя Анни, доньки Ярослава Мудрого, яка уклала шлюб з королем Франції, та народила спадкоємців Королівського Дому Капетингів – є цікава життєва історія. Річ в тім, що доньки правителів східнослов’янської держави, зробили не тільки певний внесок в налагодження стосунків з західно-європейськими країнами, але й залишили спадкоємців та нащадків, які у подальшому відігравали значну роль в їх розвитку. Цікава доля склалася у доньки Генріха І і Анни Ярославни Едіґни, котру проголошено «блаженною».

У шлюбі з Генріхом I у 1053 році, Анна народила першу дитину – сина. Сину дали ім'я Філіп. Це грецьке ім'я в історії Франції було використано вперше, ставши згодом, ім'ям багатьох представників королівської династії Франції. Потім народжуються Роберт і Гугенон. Донька народилася у 1055 році. Одна з легенд, донесла до нашого часу, що Едігна росла розумною, гарною дівчиною – схожою на матір. У 1074 році її брат, король Філіп, замислив одружити Емму проти волі сестри. Дівчина виказала непокору і втекла з королівського палацу. Тривалий час вона ховалася та подорожувала по країнах, поки їй, край знесиленій, не дали притулок мешканці мешканці села Пух. Тут вона мешкала до смерті у молитвах, займаючись лікуванням людей і худоби, навчанням грамоти та вихованням дітей. У XVII столітті Католицька церква проголосила Едіґну – блаженною.

У Церкві біля лівого вівтаря в скляній труні під іконою, зберігаються мощі блаженної Едіґни, а отець Роман Врущак дав кожному можливість прикластися до мощовика з часточками блаженної Едіґни. Святий дух доньки Анни Ярославни до сьогодення зціляє, оберігає та надихає людей на порозуміння.

– У 2007 році президент України Віктор Ющенко, беручи участь в Мюнхенській конференції з питань безпеки, завітав до села Пух. Поклонившись мощам блаженної Едігни, він сказав, що приклад життя і духовного подвигу святої і для України є важливою сторінкою її історії, та висловив думку про те , що було б добре передати часточку мощей святої Едіґни для собору Святої Софії в Києві. Цей собор побудував батько її матері, Київський князь, святий Ярослав Мудрий. Так, можливо б, і виконалося її бажання повернутися назад в Україну, – розповів мені учасник Прощі радник Президента Віктора Юшенка, Верховний атаман Україського козацтва доктор Ігор Вардинець і підвів мене до української ікони, що зберігається у Церкві Святого Себастьяна – подарунка українського Президента.

Учасники Прощі подякували голові громадської організації «Товариство Едіґна» (Enigna-Vereins Puch e.V.) пані Едігні Келлерманн, що леліє пам'ять про блаженну. У роки, які закінчуються числом 9, Товариство проводить ювілейні виставки та театральні спектаклі, присвячені блаженній.

Ми підійшли до старої липи, приклонили до могутнього дерева, зв’язаного з Блаженною. Мешканці села Пух не тільки зберегли останки , але й піклуються про «тисячолітню липу», в дуплі якої жила донька французької королеви. Древнє дерево живе завдяки постійним піклуванням мешканців древнього баварського села і служителів Католицької Церкви. Потім ми оглянули мальовниче баварське село, помилувалися навколишніми пейзажами, побачили поля зі щедрим урожаєм. За спільною трапезою традиційними баварськими стравами та файним пивом відбулося щире спілкування отців, сестер та прочан.

Пам'ять про блаженну Едіґну, за словами Українського президента Віктора Ющенка, «поєднує Україну, Німеччину та Францію, Схід і Захід Європи у найвищому духовному вимірі».

Ім’я «Едіґна» на латині означає «вельми достойна». Будьмо ж такими…

 

Дмитро Мірецький, Міжнародна федерація журналістів (IFJ), учасник Прощі

Фюрстенфельдбрук-Пух (Баварія), Есслінген на Неккарі (Вюртемберг)

На світлинах: Блаженна Едіґна, Божественна літургія у Пух, липа блаженної Едіґни, прочани з Вюртембергу біля старої липи.