Головна

Родина Макар

У спогадах минулого - в обіймах сучасного!

«Як Бог є нашим Татом, Марія – наша Мати,

Радіють нині з нами, своїми діточками,

Багата наша хата, та ще багатша стане,

Коли любов на світі усюди тай настане.

Ми є родина, ми є родина,

Ми є родина у Христі.»

Ми продовжуємо знайомство з парафіянами греко-католицької релігійної громади, що на Аскольдовій могилі.

Ярослава та Ірину Макар ми часто бачимо на Аскольдовій могилі. Ярослав та Ірина виховують дочку Христину. Родом подружжя з села Острів, що на Львівщині.

- Скажіть, будь ласка, коли саме Ви стали парафіянами церкви святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі?

Ярослав Макар:

- У 2002 році ми приїхали в Київ. Спершу ми вирішили знайти храм, який би постійно відвідували. Якось я побачив трансляцію інтерв’ю з Блаженнішим Гусаром, главою УГКЦ,  на фоні Аскольдової Могили, тоді і дізнався про церкву Святого Миколая. Я вирішив піти у цю церкву. Купив довідник, де було вказано про розташування греко - католицьких храмів. Пішов на Аскольдову Могилу, усі Богослужіння вже закінчились. Я виписав графік Богослужінь. Ось так ми стали постійно відвідувати цю церкву.

- Що приваблює Вас у церкві, що на Аскольдовій Могилі?

Ярослав Макар:

- Атмосферу у парафії складають самі люди, тому нам дуже сподобалося у цій церкві. Тут панувала й панує любов. Божественна аура притягує людей до цієї церкви, тут люди гуртуються один до одного. На мою думку, тут присутня Божа благодать.

- Як батьки навчали вас християнській науці? Наскільки сповідування християнства та практикування церковних свят було важливим у Вашій сім’ї?

Ірина Макар:

- З самого малечку ми виховувалися у християнському дусі. Наші батьки християни, католики, побожні люди. В любові до Бога, в пошані до ближнього виховували нас. Ми надалі стараємось виховувати нашу дитину також за Божими заповідями. У нас дома є старенький макет вертепу. Наш батько зберіг цей макет, і він є для нас певною сімейною реліквією, згадкою про ті дитячі часи.

Коли наш батько вивішував дома цей макет, ми одразу ж очікували і відчували наближення свят, наближення Святого Миколая. Ця реліквія є доказом виховання нас у вірі, і ми також стараємось виховувати за цим принципом і нашу дитину.

Ярослав Макар:

- Якось, коли ми були маленькими і навчалися в школі, ми з іншими дітьми обговорювали, що отримали від святого Миколая. Це було в ті часи, коли заборонялася віра, вчителька почула, що ми обговорюємо, підійшла до нас і сказала: «Я не повинна чути таких розмов у класі». Тому ми відійшли на таку відстань, щоб вона не чула і обговорювали далі цю тему. Вчителі були з нашого середовища, тому вони все розуміли і сприяли, щоб святий Миколай їхнім дітям приносив подарунки. Але робили зауваження, щоб ми в її присутності це не обговорювали.

Коли ми проходили повз храм, і знімали шапки в знак поваги, одна вчителька, яка там жила побачила, але зауваження нам не робила.

- Як зараз Ви навчаєте свою дитину християнській науці? Наскільки катехитичне навчання допомагає Вам у вихованні вашої донечки?

Ярослав Макар:

- Свою дитину ми навчаємо тільки своїм прикладом. Якби ми не клякали до молитви, і дитина цього не бачила, то можливо вона б не перейнялася цим відчуттям  любові до Бога.

Ірина Макар:

- Також важливим аспектом у цьому вихованні є молитва. Ми завжди молимося разом, клякаємо в вечорі до ікони і спільно молимось. Я думаю, що вже від маленького вона розуміє, що має бути так, а не інакше. І я думаю, що вона розуміє, що без Бога, ані до порога. Стараємось виховувати її, нам дуже допомагають наші батьки, і ми їм вдячні.

Був такий приклад, коли перший раз я готуюся до занять у катехитичній школі, вона так дивиться на мене і питає: «Мамо, а звідки Ви це все знаєте?» Це мене трохи здивувало, адже я навчалася катехитичній науці багато років. Христина ще тоді так не цікавилась, чим я займаюся, де вчилася.

Можна сказати , що батькам вдалося прищепити віру до Бога, любов до молитви,і ми також намагаємось в цій Божій атмосфері навчати свою дитину.

- На Вашу думку, наскільки спільна молитва у церкві та за її межами з’єднує людей у одне ціле?

Ірина Макар:

- Спільна молитва має дуже велику силу. Ця молитва об’єднує людей. Ця молитва більш вислухана перед Богом, має більше значення, має більшу вагу. Спільна молитва більш свідома, бо якщо ти один молишся: просиш Бога, дякуєш Богу, в тебе не та сила цієї молитви, не те відчуття, а коли ти молишся спільно з кимось, ця молитва більше зосереджена. Спільна молитва є в більшій пошані перед Богом. Особливо на Аскольдовій Могилі відчувається ця сила спільної молитви.

Я вже два рази переконувалась на своєму досвіді за останні два місяці наскільки молитва у церкві, у спільноті є сильнішою. Ось недавно був дуже важкий момент пов’язаний з роботою. Я думала, що гіршої ситуації не може бути, що з цієї ситуації не реально виплутатись. Немов усе зупинилося. Підеш до сповіді, почуєш потрібну тобі науку, розраду, пораду, поспілкуєшся з приятелями, з друзями, із знайомими, попросиш про молитву, і через певний час ти бачиш, як просто, спокійно розв’язується ця, на перший погляд, складна ситуація. Це все сила спільної молитви.

- Чому, на Вашу думку, на Аскольдовій Могилі гуртуються стільки людей? Чи не є це ознакою того, що тут люди відчувають дух любові та Божественної гармонії?

Ірина Макар:

- Справді, люди тут відчувають дух любові. Не спроста це є намолене місце, старовинний храм. Саме тут вирішуються всі проблеми, турботи, переживання. Коли ти приходиш на Літургії ти відчуваєш присутність Бога.

Треба віддати належне пароху цього храму отцю Ігорю Онишкевичу, за те, що зумів об’єднати стільки різних людей в одне ціле. Дай Боже, щоб так було завжди.

Ярослав Макар:

- Справді, хоча храм маленький, але тут присутня ця Божественна гармонія. І, справді, храм є найстарший в Україні, і це створює Божу благодать.

- Наскільки питання релігії та віри є актуальними у суспільстві?

Ярослав Макар:

- Питання релігії та віри є дуже актуальним у суспільстві, але, на жаль, більшість не хоче  визнавати цю актуальність. На мою думку, тільки Бог зможе вирішити ці суспільні  проблеми. Тільки підняття релігійності через школу, ЗМІ зможуть вирішити ці складні питання. Релігію потрібно впроваджувати у школі, через уроки Християнської етики. І спокій буде у країні тоді, коли релігія буде на першому місці.

Інтерв’ю записав Олег Качур? Спеціально для «Оранти»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/