Головна

Празник трьох Святителів

12 лютого 2010 року Празник трьох Святителів

Коротка історія

Празник Трьох Святителів належить до найновіших празників грецької Церкви. Поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст. про те, хто з них трьох є більш цінний для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, другі святого Григорія Богослова, а ще инші святого Йоана Золотоустого. Прихильники святого Василія звались василіяни, святого Григорія — григоріяни, а святого Йоана — йоаніти. Цей спір розв'язали самі Святителі.

Вони спочатку кожен зокрема, а потім усі троє з'явилися Йоанові — єпископові міста Евхаїти, який відзначався мудрістю, знанням, чеснотами, і сказали: "Ми, як бачиш, одне в Бога й нічого нема в нас противного чи спірного, а кожний з нас у своєму часі окремо натхнений Божим Духом навчав, що було потрібно для спасення людей. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два инші. Встань, отже, і накажи тим, що через нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерти нашим намаганням є всі сторони світу зводити до миру і єдности. Установи, отже, святкування нашої пам'яти в одному дні так, як ми одне в Бога, а ми будемо помагати до спасення тим, що святкуватимуть нашу пам'ять".

Єпископ Йоан зробив, як йому доручили Святителі. А через те, що свята Церква вже святкувала в січні пам'ять кожного з них зокрема, то він 1076 року призначив їхній спільний празник на 30 січня (за юліянським стилем — 12 лютого). Крім того, він на їхню честь склав проповідь, уклав тропарі, канони і стихири. Наші літописи 1076 року згадують про встановлення цього празника в Греції.

Богослужба празника оспівує і прославляє трьох Святителів за їхню гарячу любов до Бога і ближнього, непохитну віру, значення для святої Церкви, світлі чесноти, Божу мудрість та заступництво. "Василій — божественний ум, — співаємо на стиховні малої вечірні, — Григорій — божественний голос, Йоан — прегарний світильник. Хай будуть прославлені три визначні угодники і служителі Тройці". У стихирі на стиховні вечірні сказано: "Духа органи, грому божественного труби, блискавки проповідництва, світильники всесвітлі, золоті і світоносні в Бозі, преблаженний Василію, Григорію всемудрий, всезолотий і всечесний Йоане".

Наводячи як приклад їхню велич, заслуги та значення для Бога, свята Церква закликає вірних до належної прослави Трьох Святителів: "Любителі празника, — співаємо на литії, — зійшовшись, славімо пісенними похвалами Христових Святителів, Отців славу, колони віри і вірних учителів і хоронителів, кажучи: Радуйся, церковне світло, Василію премудрий, і стовпе непорушний. Радуйся, уме небесний, архиєрею преславний, Григорію Богослове. Радуйся, Золотослове, всезолотий Йоане, покаяння ясний проповіднику. Тож, Отці пребагаті, не переставайте завжди молитися до Христа за тих, які вірою і любов'ю празнують ваше священне і божественне торжество".

 Тропар та кондак

Тропар, глас 4: До апостолів подібні і вселенної вчителі, Владику всіх моліте, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість.

Слава: Кондак, глас 2: Священних і боговісних проповідників, найвищих учителів, Господи, прийняв ти в насолоду дібр твоїх і упокій, труди бо їх і смерть прийняв ти вище всяких плодів, єдиний, що прославляєш святих твоїх.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

 Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 7-16

Браття, пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос вчора і сьогодні той самий і повіки. Не піддавайтеся різним чужим наукам; воно бо добре укріпити серце ласкою, а не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що ними займалися. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що служать при наметі. Бо м'ясо тих звірят, яких кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, спалюється за табором. Тому й Ісус, щоб освятити народ своєю кров'ю, страждав поза містом. Тож виходьмо до Нього за табір, несучи його наругу, бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. Тому, отже, через Нього приносім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають Його ім'я. Не забувайте добродійства взаємної допомоги, такі бо жертви є милі Богові.

 Коментар апостольського читання

Мученик в перекладі з грецької означає свідок в будь якій галузі: правовій, історичній чи релігійній. У християнстві «мученик» відноситься виключно до тих, хто свідчить своєю кров‘ю. це ми зустрічаємо вже у Новому Завіті (Дії. 22, 20; Об. 2, 3; 6, 9). Мученик – це той, хто жертвує своїм життям і так засвідчує свою вірність Ісусові (Дії. 7, 55-60). На мучеництві заснована Церква Христова. В Старому Завіті ми знаємо мучеництво братів Маковеїв (2Мак. 6-7). У християнській Церкві мучеництво набирає нового змісту відкритого самим Ісусом. Це цілковите наслідування Христа, повна участь у Його свідченні та спасенному ділі (Ів. 15, 20). Насіння принесе плід тільки тоді, коли завмре (Ів. 12, 24). Одкровення апостола Івана – це книга мучеників: «Свідок вірний і правдивий» (Об. 3, 14), давши Церкві і світу свідоцтво крові.

Мучеництво є найвищим свідченням істинності віри, це свідчення аж до смерті – Він приймає смерть через акт внутрішньої сили. А святий Ігнатій Антіохійський висловлюється так: «Нехай я стану кормом для тварин. Через них бо дано мені буде прийти до Бога».

«Вельми прославлені мученики. Ви мудрістю своєю засоромили ворогів, які насильно намагалися відвести вас від Бога. Праведно і терпеливо пострадавши, сплели ви собі вінки перемоги і тепер молитесь за душі наші» (Молебень до Блаженних мучеників о. М. Конрада і дяка В. Прийми, Львів-Страдч 2003р.).

о. Іван Колтун

Євангеліє від Матея 5, 14-19

Сказав Господь своїм учням: Ви є світло світу. Не може укритися місто, що стоїть на верху гори. І не засвічують світильника і не ставлять його під посуду, але на свічнику, і світить усім, хто є в храмині. Так нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб виділи ваші добрі діла і прославили Отця вашого, що на небесах. Не думайте, що Я прийшов розорити закон або пророків; Я не прийшов розорити, а доповнити. Істинно кажу вам: Поки перейде небо і земля, йота єдина або єдина риска не перейде з закону, доки все буде. Якщо хто розорить одну із заповідей цих малих і навчить так людей, той меншим назветься у Царстві Небеснім; а хто творитиме і навчить, той великим назветься у Царстві Небеснім.

 Проповідь

Наша свята Церква згадує протягом року різних святих, до котрих звертаємо наші молитви й пригадуємо історію їхнього життя. А один раз в році згадує про всіх святих, тому що не можливо вписати у календар таку кількість благословенних, що втішаються святістю життя у небі. Сьогодні ми згадуємо про великих святих Архиєреїв: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Це – правда, що вони жили приблизно 1600 років тому, але правда й те, що вони продовжують жити у небі та допомагають нам у наших різних потребах. І ми можемо та повинні багато чого навчитися з їхнього життя, бо той спосіб яким вони жили на землі допоміг їм стати святими та щасливими у вічності. Кожного року говоримо про історію життя трьох великих Архиєреїв і знову повторяти ці дати я зовсім не бажаю. Попробуймо роздумувати про практику любові до Бога та ближнього, яку практикували ці три святителі та інші святі. Святий апостол Павло згадує про віру, надію, любов та зазначає, що «найбільша з них - любов» (пор. 1Кр. 13,13), бо вона триває вічно.

У Святому Письмі знаходимо безліч місць де сам Господь говорить, що сильно любить нас. Любити – значить бажати постійно спілкуватись з тими, кого любимо, бути поруч, прагнути встановлення самих тісних і дружніх стосунків. Любов – це свобода вибору і саме такою любов’ю любить нас Господь. І він чекає взаємності, відповіді нашого серця, але при цьому дає свободу вибирати. Мудрець Господній так навчає: «Господні очі на тих, які його люблять: могутній він їм захист і потужна підтримка… й допомога від падіння: він, що душу вгору підносить й очі освітлює, що дає здоров’я, життя й благословення» (Сир. 34,16-17).

Не легким було життя святителів, котрих день пам’яті сьогодні вшановуємо. Але вони всю свою надію покладали на Бога. Приймали невигідні умови життя, різні випробовування, гоніння, але були вірні Господові, не нарікали, не противилися Божій волі, хоч вона була часами дуже строга. Але своє життя ці святі, цілковито віддали у руки Небесного Отця. Ми так часто забуваємо, ким є Господь і який він є сильний. Лише він здатний перемінити наше життя таким чином, що, щоб не сталось – буде нам завжди на добро. Багато людей більше вірять гороскопам, ворожкам, екстрасенсам. Шукають допомоги в людей, які здаються сильними і мудрими, а забувається про Господа, відштовхується його на задній план. Але попри наше людське невірство, Бог не перестає чекати на нас. Пам’ятаймо, як би ми далеко не зайшли, як би ми не віддалились від Господа, для нас завжди є дорога назад, до Батьківської любові. Головне – з цим поверненням не зволікати, щоб наше серце не стало занадто черствим. Господь бажає більше прощати,  ніж карати. Якщо  хтось впав у «болото гріха», потрібно старатися якнайшвидше встати, не зволікати зі вставанням, інакше те болото засмокче людину так, що вона не зможе поворухнутись. Необхідно вставати швидше, прийти до Тайни Покаяння, пам’ятати, коли хтось перебувається у гріхові - належить дияволові. Людина є немічна і грішна, але вона ніколи не лишається без опіки Бога.

Дорогі брати і сестри! Більше відваги! Господь не прийшов у цей світ, щоб засудити людський рід, але щоб нас спасти, щоб подарувати свою любов і опіку. Він сьогодні кожному з нас простягає свою руку - чи ми бажаємо схопитись за неї?

В чому ж полягає любов Бога? В тому, що він постійно нам дає себе під виглядом хліба і вина у Пресвятій Євхаристії, переливаючи любов свого серце в наше. Ми не зможемо відчути Божу любов серед світового галасу, телевізійних передач, непотрібних розривок, якщо не віднайдемо часу для тиші і спілкування з Богом наодинці. Його тихий голос не перекричить весь той галас, яким люди наповняють своє серце. Бог завжди думає про нас позитивно, його любов є абсолютною, безмежною. «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рм. 5,8). Його любов значно перевищує наш гріх. Вона здатна спалити його. Не вірячи в прощення Господа, ми анулюємо жертву Ісуса Христа на хресті, робимо її беззмістовною. Його любов є безконечно більшою, ніж наш гріх, тому йому немає проблем нам пробачити. Важливо тільки вірити і зробити крок назустріч.

Господь ніколи не вимагає від нас того, що нам не під силу зробити. Він не вимагає, щоб ми були довершеними і досконалими, він розуміє нашу неміч, котра упокорює нас. Бог бажає, щоб ми прийняли його любов, навіть, коли людина перебуває під тягарем гріха. Бог любить нас. Часто ми самі про себе думаємо більш негативно, ніж Господь. Не біймося встати, знову падаючи в гріх. Його любов оздоровлює людину, наповняє миром, несе в собі добрі переміни. «Я – альфа і омега, початок і кінець. Я спраглому дам даром від джерела води життя. Переможний унаслідує це, і буду йому Богом, і він буде мені сином» (Од. 21, 6-7). І ці три святителі: Василій, Григорій та Іван, добре розуміли Божу любов та милосердя. Практикували та проповідували про любов Бога до людей та його велике бажання прощати людям помилки життя. Самі терпіли вигнання, пониження та знущання від людей, але з любові до Господа приймали й це, що теж допомагало ставати їм святими. Вони пам’ятали про життя Ісуса Христа, про його невигідну долю при народженні, про переслідування Ірода, втечу в далекий край тощо. Не могли ставити себе вище Сина Божого й домагатися чогось особливого, але все з вдячністю приймали святителі у своєму житті з Господньої руки. Тепер вони радіють вічним щастям у небі й нам допомагають, заступаючись перед Богом, щоб і ми стали учасниками вічної радості. «Пославмо піснями органи Духа Святого, істинні сурми, риторів слова, дотримуючись їхніх догматів, благаючи їх, … дарувати вселеній мир, нам же всім – прощення» (Вечірня трьох Святителів, стихира на Господи взиваю…).

Не забуваймо, що батьківська любов Бога кличе нас, тож спішімо до нього, почувши Господній голос, щоб перебувати разом з ним на віки вічні. Амінь.

+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський

м. Львів, Архикатедральний Собор св. Юра,

12.02.2009

Для створення сторінки використано:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.

А також ікону трьох Святителів.

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/