Головна

Засніжені гори Карпати зустріли дітей парафії церкви святого Миколая!

Щоденник відпочинку!

4 лютого: Відпочинок з любов’ю для дітей!

О 18:00 діти з групи Карітас – Печерськ, що гуртуються у парафії святого Миколая, уже чекають на пероні біля вокзалу, щоб вирушити у довгоочікувану зимову поїздку в Карпати. Усі знають один одного, спілкуються, радіють, що скоро зможуть побачити і насолодитися катанням на засніжених горах України. Поїзд уже вирушає у Чернівці, тому діти моляться Богу, щоб гарно провести ці дорогоцінні дні відпочинку.

Дехто вміє гарно кататися на лижах, дехто гірше, а хтось хоче навчитися вміло спускатися з гори на лижах. Тому в поїзді ми вирішили поцікавитися у дітей що вони очікують від цього відпочинку:

Валентин Костюк: «Особисто я очікую ще краще навчитись кататись на лижах, щоб бути впевненим у собі. Також хочу ще більше подружитися з дітьми, яких я ще мало знаю».

Олег Андрієв: «Я хочу гарно покататися на лижах, відпочити, набратись сил».

Олександр Бортнічук: «Я постараюся гарно провести час і знайти собі друзів».

Валерій Остапчук: «Я досить непогано вмію кататися на лижах, але я постараюся вдосконалити свою майстерність».

Петро Рибалко: «Я не вмію кататися на лижах, але хочу навчитися, бо мама пообіцяла мені ще одну таку подорож в гори наступного року. Тому постараюся, щоб мені вдалось освоїти гірські лижі».

Чи зможуть діти досягнути поставлену собою мету? Скоро дізнаємось, адже ось – ось розпочнеться наступний день відпочинку.

5 лютого: Катання на плюшках!

Металеві колеса поїзда ретельно вистукують по рейках. Рано вранці діти прокидаються зі сну. Усі разом читають ранішні молитви,далі перекуска, і ось з-за вікна ми бачимо обриси Чернівців. Сніг на дорогах і мороз додають дітям наснаги, адже для зимових гір це найголовніше.

Долаючи дорогу у мікроавтобусі,  діти з вихователями добираються до місця призначення - курорту Мигово, який розташувався за дві години їзди від Чернівців. Ось наш готель - «Карпатські барви». Хороші умови, а саме душ, зручні ліжка, ресторан, в якому харчуємось – просто вражає. Тут також є телевізор, але чесно кажучи, його ми вмикали рідко.

Після смачного обіду, діти вирушають кататись. Пройшовшись один кілометр, діти добралися до високої гори. На жаль, усім не вистачає лиж, тому більшість ідуть кататися на плюшках. Декому пощастило - катаються на лижах. Чується сміх,  горять доброзичливі усмішки, спілкуються діти щохвилини, не замовкають ні на секунду. Вихователі пильно спостерігають за дітьми і стараються не випускати їх з поля зору. Катання на плюшках досить цікава річ: дитина сідає в кругле надувне колесо і спускається на високій швидкості з гори. Біля п’ятої години діти вирушають у готель.

До готелю не йдуть пішки, а їдуть на санях, запряжених  кіньми. Ось такий дивовижний подарунок діти отримали цього дня.

Після вечері отець Ігор Онишкевич служить вечірню, опісля діти починають співати пісні та колядки. Так закінчується цей день і всі з нетерпінням чекають наступного.

Цікаво дізнатися чи сподобались дітям гори і скільки разів вони побували у цих дивовижних українських Карпатах?

Валерій Остапчук: «Раніше я вже бував у Карпатах, але подорож від церкви святого Миколая – це перший раз».

Олег Андрієв: «Я вже вдруге у Карпатах, і мені дуже подобається. Височенні гори – це прекрасно».

Петро Рибалко: «Це перший раз я у Карпатах, і вони такі, які я уявляв».

Олександр Бортнічук: «Мені дуже подобаються гори. А я вже другий раз дивуюся такими чудовими гірськими пейзажами».

Валентин Костюк: «Я вже був у Карпатах два рази. Перший – це літом. Другий – це зимою. А це вже третій раз я в Карпатах».

Усі з нетерпінням чекають завтрашнього дня…

6 лютого: Найвідповідальніший момент: спуск з  високої засніженої гори

Почався цей день зі Служби. Помолившись, усі пішли на сніданок.

Діти сподіваються, що сьогодні зможуть гарно покататися на лижах. І, справді, після сніданку, беремо на прокат лижі – усім вистачає. Катання починається з одинадцятої години. Перший раз досить страшно спускатися з високої гори. Тому багато хто падає, навіть і вихователі. Але серед нас один рекордсмен та професіонал, який ні разу не впав за весь період відпочинку – це Андрій Масягін.

Дехто падав частіше, а дехто такі як Валентин та Едгар навіть не гальмували лижами, а їхали по прямій і набирали досить високу швидкість. Тільки наприкінці хлопці пригальмовували, щоб зупинитися.

О другій годині діти ідуть у сауну, щоб зігрітися. Спочатку ідуть дівчата, а хлопці - тим часом п’ють чай та споживають смачні бутерброди у хорошому, затишному будиночку. Отець Ігор Онишкевич розказує цікаву історію, яка трапилась сьогодні з ним:

«Маленьке чудо сталося сьогодні. Коли я піднімався на підйомнику, а відомо, що на підйомнику піднімаються по двоє, я почав розмову з одним чоловіком, який був зі мною. Я розказував про нашу групу, що приїхали ми разом з дітьми від церкви святого Миколая. Розказував, що це потребуючі діти, різний їхній є стан, деякі вчаться в інтернаті. Цей чоловік уважно слухав, інколи задавав питання про нас. Я розповів, де ми поселилися, скільки днів відпочиваємо. А потім кажу, що у нас в готелі є сауна, і що ми хотіли сходити, але вона така дорога, то напевне не буде у нас такої можливості. Кажу також, що діти ще ніколи не були у сауні.

Ось так, коли ми піднімалися до гори, ми спілкувалися. А коли наша мандрівка підйомником завершилась, він каже до мене: «Я запрошую Вас і всіх діток у сауну, адже я є власником деяких будиночків відпочинку. Коли Вам зручно? На яку годину?» А я кажу, що то було б добре, але в нас не має так багато коштів. А він у відповідь: «Не хвилюйтесь, я вас запрошую». Так ми з ним домовились про сауну, і він зробив великий подарунок дітям. До речі його звати Микола Миколайович. Наша церква теж носить ім’я Миколая, святого Миколая. Я запросив його у нашу церкву на Аскольдову могилу».

Ось така цікава історія трапилася сьогодні.

Потім настала черга і хлопців, вони радо ідуть у сауну. Згодом усі зізнавались, що було нестерпно гаряче, але водночас усім сподобалося у такій чудовій сауні. Дехто вийшов на вулицю, і зважився залізти в невеликий басейн з льодяною водою, а потім одразу ж повернувся назад у баню, де гарно можна було зігрітися від холоду.

День відпочинку ще не закінчився, адже діти знову ідуть  кататися на лижах. То ж можна було покращити вміння кататися на лижах. Катаємось аж до шостої години. Цим днем усі були задоволені.

Крім того, ввечері відбувається Вечірня, на яку радісно ідуть діти.

Сьогодні складний, насичений день, тому цікаво хто допомагав дітям освоїти гірські лижі, і чи краще хлопці почали кататися?

Валерій Остапчук: «Я раніше уже вмів кататися на лижах, і відчуваю, що почав краще кататися, хоча трохи падав»,

Олег Андрієв: «Я ще раніше освоїв гірські лижі, і зараз відчуваю, що катаюсь набагато краще, ніж раніше»,

Петро Рибалко: «Якщо врахувати, що я перший раз став на лижі, то мені активно допомагав вихователь, пан Дмитро, але, на жаль, я не навчився так гарно кататися, як інші хлопці».

Валентин Костюк: «Ще минулого року пан Дмитро навчив мене кататися на лижах, а цього року я тільки вдосконалював свою майстерність».

7 лютого: На серці дещо сумно – останній день!

Останній день видався достатньо жвавим. Діти збирають речі, адже скоро потрібно вирушати в дорогу. Половина дітей після сніданку їде кататися на лижах в гори, а інша половина подорожуючих збирається на зимову прогулянку в засніжений ліс.

Дорогою назад, частина дітей, що гуляє біля лісу, зустрічає пана Миколу, який їде добре вгодованим каштановим конем, запряженим у зимові сани. Діти просять його підвезти до готелю. Горянин радо реагує на прохання та і з люб’язністю підвозить дітей на великих санах. Це - останній день відпочинку, то ж усі фотографуються біля ялинок, на фоні гір, та жваво збирають шишки.

Інша частина відпочивальників успішно спускається з гірки на лижах, то ж настрій у них теж  вельми гарний.

Що ж найбільше порадувало дітей у поїздці? Дізнаймося:

Петро Рибалко: «Мені найбільше сподобалося у сауні. Також гарно було кататися на плюшках».

Валентин Костюк: «Мені найбільше сподобалося у поїзді, бо ми там спілкувалися, молилися, сміялись, веселились, розказували цікаві, смішні історії. Але звичайно відпочинок весь був пречудовий».

Олег Андрієв: «Звичайно, що катання на лижах мене порадувало найбільше».

Валерій Остапчук: «Все було добре, а особливо спільна молитва».

Олександр Бортнічук: «А мені запам’яталося катання на санах запряжених у коней».

Діти вже повернулися з прогулянки приступили до обіду. Після цього всі чекають автобуса, який мав приїхати з хвилини на хвилину. За цей час ми поцікавилися у дітей чи сподобався їм колектив, і що саме:

Олег Андрієв: «Так, колектив хороший, і вихователі найкращі у світі, особливо дякую вихователеві пані Ані за турботу.

Олександр Бортнічук: « Мені дуже сподобався колектив, особливо, коли ми допомагали один одному і старалися поводити себе добре».

Валерій Остапчук: «Я перший раз їздив від церкви святого Миколая у Карпати і повинен визнати, що колектив пречудовий».

Петро Рибалко: «Я також дуже задоволений колективом, особливо коли ми співали колядки та пісні».

Валентин Костюк: «Так колектив хороший, завжди тобі допоможуть, коли тобі складно».

Приїхав автобус. Ми завантажуємо речі і, розпочавши дорогу молитвою, їдемо на вокзал у Чернівці. Там сідаємо на поїзд Софія – Москва, який проїжджає через Київ. Отець Ігор Онишкевич, на жаль, не зумів поїхав разом з нами, адже мав справи, тому провів нас щирою усмішкою.

Діти вже у поїзді.  Вони моляться і приступають до харчування.

Що навчила дітей ця поїздка? Яку користь вони отримали у цій подорожі?

Валерій Остапчук: «Ця поїздка навчила мене любити ближнього. Я вивчив 10 Божих Заповідей і мені стало дуже приємно, коли я прославляю Бога у молитві».

Валентин Костюк: «Ця поїздка навчила мене підтримувати дружбу та допомагати своїм друзям».

Петро Рибалко: «Завдяки цій поїздці я вивчив декілька пісень та декілька колядок: «Бог ся рождає», «Як шукати маю Бога, де його знайти?», «Ми є родина». Тому я вдячний всім жертводавцям, отцю Ігорю, та вихователям».

Олег Андрієв: «Цей відпочинок навчив мене добре себе поводити та слухати старших».

Олександр Бортнічук: «Завдяки цій поїздці я став слухняніший та вивчив більше колядок».

Поїзд прибуває на перон Київського вокзалу, діти прощаються один з одним, дякують за все і вирушають в дорогу до свого дому…

А на завершення  декілька слів про відпочинок в Карпатах промовить і пані Анна Онисько-Кострова – головний організатор зимової поїздки дітей у Карпати та вихователь цього табору для дітей Карітас - Печерськ:

«Св. Миколай супроводжував нас усю поїздку, посилаючи свої чуда. Так, пан Микола влаштував діточкам баню в «Гостинному дворі»,  інший також пан Микола катав діток на конях з санями.

Святий дух відчувався всюди, куди б ми не пішли.

Ця поїздка, для мене була особливою, почну з того, що давно мріяла відчути ту радість дитинства, просто радіти, пригадую, як мій батько, Микола, з приходом зими, діставав з підвалу лижі, чистив, а потім змащував їх,  рівномірно наносячи  парафін. Раз в тиждень збирались діточки з двору і всі охочі піднімались на гору, яка знаходилась неподалік нашого дому.  Саме так і святкували мій  день народження. Накатавшись досхочу, ми збирались додому, де моя матуся Оксана, уже чекала, щоб нагодувати нас смачненьким та тепленьким обідом-вечерею. . .

А зараз про цьогорічний відпочинок. Покаталися ми просто дивовижно: сонячна погода, багато снігу, чудовий схил - все це сприяло відмінному настрою і бажанням кататися знову і знову! Радісний та добрий сміх, блиск дитячих очей – це те, що приносило мені найбільше задоволення від поїздки. Я немовби поверталась в своє щасливе дитинство, це незабутнє враження від зимових чудових Карпат та від самої поїздки.

Хочеться подякувати поварам та всім, хто допомагав нашим діточкам».

Усі діти, які провели зимовий відпочинок у Карпатах дякують пароху греко – католицької церкви святого Миколая - отцю Ігорю Онишкевичу, всім жертводавцям, та парафіянам, чиї кошти посприяли хорошому відпочинку. Також ми вдячні Київському гірськолижному клубу та парафіянам нашої церкви Сергію Харчуку та Сергію Сиротичу, які матеріально та організаційно спричинились до цього благодійного проекту.

Ми щиро дякуємо за турботу вихователям: пані Анні Онисько-Костровій, пану Дмитру Засульському, пані Світлані Засульській та пану Ігорю Міняйлу.

Дякуємо!

Матеріал Олега Качура, «Оранта»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/