Неділя, 12 жовтня 2008, 15:06

«Інший сипле щедро, і йому ще додається; а другий надміру бережливий, а все одно бідніє...»

«Якщо у тебе буде десять шуб і ти в мороз віддаєш замерзаючому одну, чи буде це жертвою? Ні.

Якщо віддаєш дев'ять? Теж - ні. Тільки десять! Ти можеш крикнути: але ж я замерзну!

В цьому і суть жертви. Ти ризикуєш відчути справжнє страждання. 

Та знай, тебе ніхто не зрозуміє, якщо ти віддаєш десяту шубу - будуть казати: досить і дев'яти.   Але чи будуть твої десять шуб жертвою, якщо ти ужахнешся нерозумінню оточуючих? Ні. Тому що жах твій - це знак бажання знайти співчуття за зроблений дар. А якщо ти отримаєш співчуття, воно піднесе тебе і ти не відчуєш повноти холоду. А це значить - обмін, а не безкорислива віддача.

Якщо тобі не подякували за шуби і ти на це обурюєшся, ображаєшся, то це означає, що ти не віддав ні однієї шуби.

Якщо ти замерзаєш у мороз і вітер і починаєш жаліти за останньою шубою - ти не зробив жертви.

Чи буде жертвою те, якщо той, хто віддав шуби, буде скрекотіти про зроблене, як сорока? Ні. Бо той, хто шукає похвали за дар - шукає плати за нього.

Чи будуть жертвою шуби, якщо ти будеш розраховувати на теплу хату до весни? Ні. Бо якщо за одну пожертвувану монету дають десять - у чому жертва?

Чи будуть твої шуби жертвою, якщо ти віддаєш їх влітку? Ні. Бо тоді вони нікому не потрібні...» 

Хай у нас немає шуби, зате ми можемо пожертвувати Богу наші добрі буденні справи, наші світлі думки, свята, молитву, піст, навіть, усмішку, навіть добре слово, милість свого серця, терпіння комусь, кому аж ніяк не можна стерпіти, смирення у недобрих обставинах, кожен крок, пройдений по землі у радості а чи смутку, наші добрі помисли про ближнього.

Хай Божий олтар ніколи не залишиться без нашої жертви. І хай ліва рука не знає, що на нього ставить права. Бог хоче від дітей Своїх свобідної любові. І якщо ми Йому приносимо нашу любов, Він знає де, коли і як повернути нам її сторицею.

А коли надто важко зрозуміти мотиви жертви, коли серце не вібрує, не б'ється прискорено на це слово, подивись на Розп'ятого у терновому вінку - цю найбільшу у світах Жертву, принесену на олтар Отцю во спасіння кожного з нас у дочасному житті і у вічності.

За матеріалами книжки Калини Ватаманюк «Очима душі»