Пам’яті мого батька
П'ятниця, 20 листопада 2020, 13:28
Мій батько, Віталій Вікторович Лавренчук був офіцером, полковником. Народився у місті Грозному (Російська Федерація), оскільки дідусь теж був військовим і служив там де його призначали.
Згодом родина тата переїхала в Україну. У віці 17 років тато почав кар’єру військового, пішов слідами дідуся, вступив до військового училища в Кам'янець-Подільському.
У свої 24 роки він одружився, а через три роки у батька і моєї мами народилася я. Він був найдбайливішим татом у світі. Згодом, а точніше через 10 років народився мій молодший брат.
Духовна велич та військова звитяга у боротьбі за незалежну соборну Україну в 1917–1921 роках
П'ятниця, 20 листопада 2020, 07:02
Частина 1
Командувачі армії УНР
У боротьбі за соборну Україну
АВРАМЕНКО Никифор Антонович (22.02.1893–21.09.1973). Український військовослужбовець. Сотник Армії Української Держави (1918 р.) і Армії УНР.
Народився у місті Верхньодніпровськ (тепер це місто Дніпропетровської обл.) у межах тодішнього Московського царства. Від 1911 р. перебував на службі у московському війську. У його складі брав участь у Першій Світовій війні 1914-1918 років. Закінчив Миколаївське інженерне училище (Петроград, 1916 р.). Отримав звання капітана (1917 р.).
Виклики, про які знаємо, але яких до кінця не усвідомлюємо
Четвер, 19 листопада 2020, 16:51
Починаючи з квітня 2017 року, два інститути УКУ уже вчетверте спільно проводять молодіжний Круглий стіл. Головними спонуками для цих заходів завжди є певні місії, серед яких:
1. Дати слово саме молодим людям, щоб вони без втручання старших пробували формулювати свою позицію. Адже голос молоді слабо пробивається в умовах, коли домінують досвідчені старші політики.
Читати далі: Виклики, про які знаємо, але яких до кінця не усвідомлюємо
Сторінка 93 з 1376
