Понеділок, 17 листопада 2008, 13:22

Пісня про голодомор

До відчаю доведена,

Як крила плечі зведені,

Дитину колисаєш у колисці.

В хатині не заметено,

Подвір‘я все занедбано,

Бо порожньо в коморі, в клуні.., в мисці...

Куди ж тепер поїдемо?

До крихітки все з‘їдене.

Всі зернятка з букетів Маккавія.

Тепер і в нас, знедолених,

Голодних та нескорених,

Від голоду втрачається надія.

 

Приспів:

Україна в чорній хустині,

В смутку в скорботі до нині.

Вкрита вся хрестами в час імперської навали,

Хто її біді співчуває,

У вікні хай свічку тримає,

Щоб загиблих душі у пітьмі не заблукали.

Чогось тобі згадалося,

Як в лузі цілувалися,

Як мріяли про щастя у родині...

Співали, милувалися

І до роботи бралися...

Тепер немає молока дитині!

Приїхали гнобителі -

Чоловіки у кітелях -

Пшеницю й жито з клунь повитягали...

Від старості довчасної

Змутніли очі яснії,

А груди, пишні груди повсихали.

Приспів:

Україна в зморшках на лобі,

В тузі і довічній жалобі,

Просить, щоб ніколи ми цього не забували.

То ж кому журба серце крає,

У вікні хай свічку тримає,

Щоб загиблих душі у пітьмі не заблукали.

Не всі ще лиха здолані -

Батьки твої поховані,

Не встигли сльози ще повисихати.

За грати любий схований,

Живий чи закатований?

Тобі могилу нікому копати...

Як зашморгом задушена,

Молитись потай змушена,

Жеврієш на московському «прикормі».

Благаєш: що б не сталося,

Дитя щоб не дісталося

Ні голоду, ні ворогам у формі!

Приспів:

Україна стогне від болю,

За дітей, що гинуть за волю.

За свої пісні і молитви, що в неї вкрали.

Той хто в серці Господа має,

У вікні хай свічку тримає,

Щоб загиблих душі у пітьмі не заблукали.

Нема від батька вісточки,

В землі дитячі кісточки -

Все Бог прощає... Це ж їм не минеться..!

Повстанемо з могил своїх,

Щоб повернутися до них

Палаючий тризуб їм вбити в серце

Приспів:

Україно, змучена мати,

Все ж тебе нічим не здолати!

Духом сильна - вже скількох найкращих поховала!

Навіть той, хто серця не має,

У вікні хай свічку тримає,

Щоб загиблих душі у пітьмі не заблукали,

Щоб загиблих душі вічний спокій відшукали.

Ольга Євдокимова 05,09,2008

 

Ольга Євдокимова, 59 року народження, свою творчість перенесла через власне тернисте життя барвистою стрічкою. Інвалід ІІ групи - гіпоглікемія, 6 операцій. Важкі ускладнення та наслідки хвороби переносить лише з Божою допомогою. Нашу парафіянку пані Марію Влад сприймає як вчителя та наставника, завдяки порадам та настановам, пані Оля вдосконалює свою творчість та мову. «Я дуже вдячна Господу Богу, який не тільки врятував мою дитину під час складної операції на серці і мене саму, а ще й дав мені можливість на схилі років відчути себе потрібною Україні, відродженню культури якої я і хочу сприяти своєю творчістю.»