Співаймо разом з «Аскольдовим гласом»
Неділя, 21 грудня 2008, 23:17
Петро Жук: «Дуже рідкісна подія на рівні парафії»Отець Петро Жук, член жюрі фестивалю «Аскольдів глас», голова катехитичної комісії Київської архиєпархії.
Дуже приємні враження від дитячого співу. Дуже приємно, що парафія, тобто дуже маленька громада, зуміла зорганізувати такий фестиваль. Це є гарно і повчально для всіх інших. І отців і громад. Подібні фестивалі відбуваються, але більше на рівні всеукраїнському, на рівні регіонів, але ж щоби в церкві, на рівні парафії, то дуже рідкісне явище.
Василь Федоришин: «Фестиваль творили Миколай, співаки, діти і парафіяни»
Василь Федоришин, член журі фестивалю «Аскольдів глас» , доктор філософії у галузі педагогіки, заслужений діяч мистецтв, професор НПУ імені Драгоманова, парафіянин церкви св. Миколая.
Протягом року помітна динаміка росту у порівнянні з першим фестивалем. Зазвичай така динаміка характерна для інших фестивалів протягом десятиріч. Це велике динамічне зростання в кращу сторону. Це другий фестиваль-конкурс. Це дуже важливо, бо якщо ми говоримо про самий конкурс, там зовсім інші критерії. Коли ж ми говоримо про фестиваль, то там найперша задача - об`єднати людей і оцей чин до об`єднання людей сьогодні відбувся. Подивіться: люди не розходяться, спілкуються. А коли є спілкування, вже можна говорити про любов один до одного.
Тобто те, чого ми прагнули досягти фестивалем, що отець Ігор завжди каже у своїх проповідях і взагалі в спілкуванні з людьми і за межами церкви в нього таке кредо даруй серце людям, ми досягли.
Ми повинні іти на випередження в любові до ближнього, ми повинні допомогти іншому, аж тоді буде зворотній процес. А як ми будемо чекати, щоб нас любили, нам допомагали, ми ніколи не отримаємо цього. І фестиваль засобами мистецтва створив таку атмосферу, що люди не розходяться і після закінчення виступів, тобто люди порозумілися.
І дуже приємно, що оцей святий Миколай який зараз поміж нас присутній він з дітками дивиться, як дорослі спілкуються. І ті діти виховуються на прикладах дорослих. Тому творили сьогодні і дорослі, і маленькі.
Жанна Боднарук: «Вперше бачу такий фестиваль»
Жанна Боднарук, голова доброчинної організації «Фонд сприяння розвитку естрадного мистецтва «Співай, Україно!», член журі фестивалю «Аскольдів глас», заслужена артистка України, автор трьох музичних CD-дисків.
Враження приємні, тому що це є прекрасне свято, яке, можливо, потребує підтримки трошки більшої, тому що навіяв такий гарний настрій напередодні зимових свят. І дітям приємно. А те, що є можливість колективам показати свою творчість, це взагалі чудово. Гадаю, якщо буде підтримка цього фестивалю, в нього буде перспектива і він буде популярнішими і відомішим.
Я не знаю, чи є ще подібні фестивалі, бо я сама вперше таке бачу, але думаю, що такого більше нема.
Михайло Хай: «Це має бути фестиваль всієї Церкви»
Михайло Хай, старший науковий співробітник інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.. Рильського, доктор мистецтвознавства, член журі фестивалю «Аскольдів глас», лірник, автор підручника гри на традиційній українській лірі, професор музичної академії Михайло Хай
Дуже гарні враження. Дуже гарна концепція, дуже гарна ідея, дуже гарний конкурс.
Є лише одне побажання, щоб була ще одна номінація - фольклорні гурти. Річ у тому, що крім високої духовної музики, яка сьогодні безперечно звучала на дуже високому рівні, є ще коляда, яка звучить дуже автентично. І коли співати тільки в академічних розкладках, а коли би ще тут зазвучав свіжий автентичний струмінь, було би значно краще.
Щодо самих колективів, які були тут представлені сьогодні, то, звичайно, найвищий рівень продемонстрував колектив, який посів перше місце. У цьому колективі виконавці всіх партій зспівані, надзвичайно високий рівень хорової техніки, а найголовніше що вони тою музикою живуть, дихають.
Так само цілком заслуженим є перше місце, яке ми дали солістці з Івано-Франківська, бо коли стався казус з фонограмою, то вона просто сіла за фортепіано, сама собі заакомпанувала. Ця дитина сама пише музику, причому композиторська стилістика дуже адекватна. Мушу принагідно зауважити, що, на жаль, зараз навіть у церковних співах існує тенденція до осучаснення музики, коли біблійні тексти співають на всіляку кічеву музику. А це недопустимо, тому що слово і музика, вони мусять бути на одному рівні. Так от в цієї дитини з цим все гаразд. Вона відчуває і слова і музику. Оця мистецька органіка там присутня.
У номінації ансамблів перше місце віддали дітям, бо вони діти, хоча дуже високий рівень продемонстрував ансамбль «Аніма».
Була б моя сила, воля і влада, я би зробив цей конкурс не парафіяльним, а всієї Української греко-католицької Церкви. Бо це надзвичайно важливо: виховувати естетику, відповідність музики, що звучить у церкві і поза церквою у християнському житті. Мені пригадується один дуже яскравий епізод, коли у Львові зустрічали Папу римського. Дощ падав і всі ті гурти співали перед Папою римським. Це виглядало не дуже високохудожньо. Це більше було схоже на радянську художню самодіяльність. То Іван-Павло ІІ знаєте, що зробив, він після третього виступу почав сам співати, щоби оці самодіяльні форми, нехай вони з бандурами, хай у вишиванках, але на дуже низькому художньому рівні, щоб вони не звикали, щоби ті новотвори, які потрібні Церкві, не були на примітивному композиторському рівні. Для цього такі конкурси надзвичайно потрібні.
Валентина Кузик «Аскольдів глас» викличе лавину»
Валентина Кузик, доктор філософії, лауреат премії ім. Лисенка, член журі фестивалю «Аскольдів глас»
Враження дуже приємні. Тому що це культура, яка не відноситься до шоу, а стосується духовності. Старалися всі учасники. Були такі, що замахнулися на надзвичайно складний репертуар, але ще поки що в них тяжкувато з голосами, які би спроможні були витягнути такий тяжкий і складний матеріал. Мене дуже здивувала ця дівчинка Марія Чабан, яка приїхала з Івано-Франківська. Вона, по-перше, дуже ретельно відбирає вірші, і гадаю вона вже може серйозно займатися композицією. Тому що у нас зараз дуже мало людей, які би могли володіти пісенною формою, а їй це дається од Бога. Мене дуже здивувала дівчинка, яка сказала що вона вчиться у Києво-Могилянській академії. Власне здивувала не сама дитина, бо в неї видно є таланти, а здивувало її оточення і її викладачі, які мали би з нею працювати, а натомість скерують у зовсім іншому напрямку.
Мені дуже сподобалися церковні ансамблі «Аніма» і «Дивень» здається. В «Аніма» дівчатками все зібрано саме з музичного боку дуже акуратно. Підібрано голоси ансамблю. А у ансамблі «Дивень» мене здивувало, що там віднайшли ще дуже-дуже давні зразки духовної музики і проспівали їх. Порадували хор «Дзвони, хор церкви на Аскольдовій могилі, хор з храму Воскресіння господнього, якому дуже серйозно треба ще працювати, але видно за тим репертуаром, на який він замахнулися, що в них там настрій і хватка дуже серйозні, академічні. Ну і дітки, особливо діти з бандурами також були прикрасою свята.
Одним словом я вважаю, що мистецьке свято вдалося. Це дуже добре. Головне що це був таки фестиваль, тому що кожен виступ був святом. Кожний учасник фестивалю він уже був героєм, а в конкурсі - тільки переможці. Очевидно, що тільки для того, щоб дати премії, то треба було, щоб був елемент конкурсності, а насправді «Аскольдів глас» це справжній фестиваль.
Як явище у духовному і мистецькому житті це визначна подія. Це дуже добре, що це робить греко-католицька Церква, також Київського патріархату Церква це робить і навіть Московського. І дуже важливо, що це вже не перший рік. У мене є така програма яка називається «У промінні Віфлеємської зірки», в яких беруть участь представники різних конфесій. Цього року така програма в нас буде 21 січня. Вона буде присвячена цілком творчості Леонтовича. Минула програма була присвячена повністю Стеценкові. Тобто такі акції є, тільки вони ще пробиваються потихесеньку, як жменьки снігу, що їх кинули згори, зрештою будуть, як лавина.
«Оранта»