Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною
Понеділок, 22 грудня 2008, 12:15
22 грудня 2008 року
- Коротка історія свята
- Про ікону празника
- Тропар та кондак
- Празничний Апостол
- Євангеліє
- Проповідь
Коротка історія
Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, виявляється у великій кількості Богородичних празників у нашому церковному календарі. Ті празники розказують нам найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття аж до її славного успення.
Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тож нічого дивного, що більшість Богородичних празників не основується на подіях святого Євангелія, а радше на християнській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який наша Церква святкує 22 (9) грудня. Цей празник має окрему історію на Сході та на Заході.
Згадку про цей празник має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для празника, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійському цісарстві. Воно є у всіх Східних Церквах.
Празник Зачаття у давнину мав різні назви. До найдавніших належить "Благовіщення Зачаття Святої Богородиці". У конституції про празники цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) він зветься "Зачаття нашої Пресвятої Богоматері". Слов'янський Пролог має "Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богородицю". Загальнослов'янські Устави називають його "Зачаття Блаженної Анни" або "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".
Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Собор також апробував службу Непорочному зачаттю, яку уклав о. Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву празника "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".
Про ікону
Сутністю Бога Ізраїля є те, що Він - "живий" і дає життя (див. Євр. 3, 12). Він створив людину на свій образ і подобу, теж "живим створінням", і дав їй дар бути носієм цього життя, "чоловіком і жінкою сотворив їх" (Бут. 1, 27), закладаючи цим основи шлюбу. Єва була названа матір'ю всіх живих (див. Бут. 3, 20).
Але після перших, сповнених світлом оповідей Буття історія Ізраїля постає перед нашими очима як безперервне вигублення життя, як сумне панування смерті. І все ж у цій безодні знищення праведники Старого Завіту вірили в Бога, а отже, надіялися на життя. Продовження роду через шлюб, заснований Богом в Раю, вважається у Біблії святим. Зустріч двох людей утворює ланку в довгій низці поколінь, які не повинні вироджуватись аж до зустрічі з Тим, Хто з'явиться на землі як Даруватель вічного життя.
Отож в шлюбі, яким він постає у біблійній традиції, можна виділити два паралельні аспекти: очікування повного, вічного життя, провісником якого є подружня любов, і водночас продовження життя. Даром, одержаним від Бога, можна насолоджуватись лише у вірі, в обітниці. Ті Отці Церкви, які більш докладно говорять про це, наприклад, св. Йоан Золотоустий, чудовим способом показують зв'язок між святим шлюбом та дівицтвом. Основою священного союзу між чоловіком і жінкою повинна бути любов, як участь у божественній любові. Це - жива сила. Вважаючи, що ці обітниці вже виконані в Христі та в новому Законі, східні Отці залишили нам небагато повчань щодо святості шлюбу. Це, зрештою, цілком зрозуміло, адже подібні твори походять здебільшого з чернечого середовища. У цьому розумінні дівицтво не постає як протилежність шлюбові, воно є есхатологічним сповненням шлюбного союзу. Людина дівична є людиною цілісною, людиною, яка досягла есхатологічного стану, в якій здійснилася любов Бога. Непорочною є та людина, яка в любові Бога долає тріщину гріха. Згідно зі св. Йоаном, любов між чоловіком та жінкою дана людині, для того, щоби те, що за природою є двома, могло стати з любові одним.
Людська любов є єдиною здатністю людини, піднятою до гідності святого таїнства. Це означає, що вона кульмінує у повноті дівицтва. Справді, плодом шлюбу Йоакима та Анни є Діва Марія. Дівицтво, таким чином, є для людини метою, яку треба досягти, а не чимось, що треба оберігати. У наші часи цю думку дуже виразно розвинув Володимир Соловйов.
Якщо взяти до уваги ці міркування, ікона "Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною" - батьків Пречистої Діви - набуває глибокого значення. Св. Йоаким та св. Анна є останніми представниками старозавітної духовності. Саме від них народиться найкраща квітка нового Закону - Богородиця.
У цьому контексті можемо також зрозуміти, чому на іконах не знайти сцен, де підкреслено любов між чоловіком та жінкою (за винятком тих випадків, коли на іконах св. Йоаким та св. Анна зображені в обіймах один одного). Постаті святих на іконах говорять про есхатологічну досконалість. Отже, до дівичої досконалості дійшли й ті, хто був одружений. Сцена несе атмосферу райського спокою, звичну для східних ікон. Відчувається символічна цінність цього союзу між двома людьми: те, що очікується, вже близько.
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Днесь узи бездітности розрішаються, Йоакима бо й Анну, вислухавши, Бог проти надії явно обіцює, що вони родитимуть Богодівицю, з якої сам родився неописанний, що, ставши чоловіком, ангелові повелів співати їй: Радуйся, благодатна, Господь з тобою.
Слава, і нині: Кондак, глас 4: Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога, бо вона породила понад усяке слово ту, що родила Слово.
Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 22-31
Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого від вільної. Та той, що від рабині, народився за тілом, той, що від вільної - за обітницею. Це має інше значення: ті дві жінки - це два завіти; один з гори Синаю, що родить рабів, це - Агар. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зі своїми дітьми. Але вишній Єрусалим, вільний, він мати всім нам. Написано бо: Веселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук пологів не знала, бо в покинутої більше дітей, ніж у заміжньої. Ми ж, брати, як Ісаак, є діти обітниці. Та як тоді той, що народився за тілом, переслідував того, що народився за духом, так і тепер. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує зі сином вільної. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.
Євангеліє від Луки 8, 16-21
Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має. Прийшли до Нього мати Його і брати, та через народ не могли до Нього приступити. Йому сказали: Мати Твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з Тобою. Він у відповідь сказав їм: Мати Моя і брати Мої - це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
Проповідь
Всечесніші отці!
Любі брати та сестри!
Сьогоднішнє свято присвячене Пречистій Діві Марії, її зачаттю у лоні святої матері Анни. Це свято має свою давню історію. Воно носило назву Зачаття св. Анни, що зачала Марію. І ця назва збереглася в багатьох церквах до сьогодні. Інша назва цього свята прийшла від латинської Церкви, як проголошення догми, тобто правди віри про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці Папою Пієм IX 8 грудня 1854 року.
Назва свята Зачаття св. Анни говорить нам про подію, яка відбулася, а назва - Непорочне Зачаття вказує на суть цього свята, основне його значення і висловлює високу честь, гідність та святість Марії. Чому прийшла назва Непорочне Зачаття? Тому, що у латинській Церкві почали вдиратися сумніви про те, чи Марія була збережена від первородного гріху, чи ні. Церква сказала так! І відомо, що жоден гріх, навіть найменший, не торкнувся її протягом усього життя. А це зовсім не означає, що вона була вільна від спокус злого духа. Диявол спокушував її, але вона довіряла Господові і перемагала його спокуси. Бо у Святому Писанні читаємо, що злий дух спокушав теж Ісуса, самого Бога: «І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу» (Лк 4,13). Отже, «до якогось часу», і звичайно більше у Писанні не згадується про напади сил зла на Христа, хоч маємо право здогадуватися, що вони були... Коли сатана так поводився із самим Господом, то що можна сказати про Марію, що була тільки людиною? Нападав диявол на неї, але вона призивала Творця на допомогу і перемагала його. Вона не була надзвичайною жінкою, а такою як ми усі, тільки, що жоден гріх не мав доступу до неї, бо вміло використовувала дари у боротьбі зі злом, а ще краще сказати, що особливою любов'ю була прив'язана до Всевишнього, тому любов постійно торжествувала у її серці і місця злу не було. Не можемо замовчати її виняткового привілею: була вибраною на Матір Сина Божого.
Історія свята полягає в здійсненні обітниці, даної Богом нашим прародичам в раю. Бог обіцяв послати людям Спасителя і так сказав до змія-диявола: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп'ястися йому в п'яту». (Бут 3,15). Сьогоднішнє свято - це відзначення зачаття Анною дочки, обіцяної Богом жінки, - Марії. Зачаття тої, котра є початком спасіння людей. Вона вільна від первородного гріха, є Пренепорочною, над котрою диявол не мав ніякої влади і ніколи її не буде мати над нею, навіть тінь гріха її ніколи не доторкнулася. За те, що диявол використав наймудрішого змія для спокуси жінки у раю, Господь прокляв його, кинувши його на землю, по якій він повзає, дихаючи та наїдаючись порохом. З цього ми розуміємо, що Господь дав владу людині наступати на голову злого духа (пор. Бесіда 17 на Буття, св. І. Золотоустий). Перша жінка, Єва, згрішила, втратила свою красу та гідність, а Пренепорочна Марія своєю святістю, красою і могутністю перевищує всі створіння. Її з-поміж усіх сотворінь Бог любить найбільше і вона обдарована багатими ласками з самого початку свого зачаття, бо з передвіків вибрана на Матір Спасителя. Беручи до уваги вислів з книги Буття, митці створюють ікони і статуї, прославляючи Діву, свято зачату. Ці твори відомі. Вони зображають прекрасну молоду жінку у світлій одежі, кругом голови у неї зоряна корона з 12-ти зір, а ноги її топчуть голову змія, котрий лежить розпростертий на землі.
В церковній пісні співаємо:
"О, Пречиста благодати повна:
Наче сонце сяє одяг Твій!
Біля скроней зоряна корона,
Під ногами в'ється пекла змій."
В Євангелії про Пречисту Діву Марію сказано мало. Твердження про Непорочне Зачаття розвивалось досить повільно, потрібні були особливі ласки і світло Св. Духа. Коли Пречиста Діва Марія з'явилась святій Бернадеті в Люрді 1858 року і свята Бернадета запитала Прекрасну Діву, хто вона така, то Пречиста Діва Марія відповіла: «Я - Непорочне Зачаття». Це було підтвердженням проголошеної догми. Ми щасливі тим, що у нашій Церкві такого сумніву ніколи не було, бо називаємо її: Пренепорочна. А догми проголошуються тоді, коли наступають сумніви, єресі, заперечення та невіра у ті чи інші правди.
Ми радіємо, що на землі жила Непорочна Діва Марія - улюблена дочка Бога Отця, Мати Божого Сина, Обручниця Святого Духа, котра наділена надзвичайними ласками, а особливо материнським серцем. Серце - це найцінніший скарб людини, а чисте Серце Марії - найвища досконалість, яку створив Господь, це Серце, повне надприродної любові до Бога і всіх людей, повне ніжності і чуйності. Марія своїм серцем відчуває потреби всіх людей: терпить із терплячими і робить все, щоб їх потішити, прийти їм на допомогу, врятувати людей від зла та вічної загибелі. Наш час - це час інтенсивної дії злих сил. Нам потрібно проти них сильної оборони. Марія - це погроза на дияволів. Вона і тепер з нами, про що заявляє нам у своїх об'явленнях. Пресвята Діва закликає людей до єдності з Богом через покаяння, молитву, жертву і піст. За час свого перебування на землі Марія жила скромним, непомітним життям. Ісус Христос помираючи на хресті, звернув нашу увагу на неї, даючи її нам як матір. І ми віримо, що в третьому тисячолітті ім'я Марії прославлятиметься всюди, як нашої улюбленої небесної Матері.
Пошануймо сьогодні святу Анну, котра почала у своєму лоні цю, що ми називаємо Богородицею. Йоаким і Анна випросили її у Господа своїми гарячими молитвами, а були вже поважного віку. Звернімо увагу на велику силу молитви, котрою можна випросити у Бога різних дарів. Ісаак молився двадцять років і молитва вирішила безпліддя його жінки Ревеки, що породила Ісава та Якова, навчає св. І. Золотоустий (пор. св. І. Золот., «Бесіда ... не розголошувати гріхів братії» п.9). А разом з тим, безпліддя Сари, Ревеки, Рахилі, що родили у похилому віці, означало приготування до народження Сина Божого без втручання людини, а дією Святого Духа (св. І. Золот., там же, п.7). Тому, вчімося й ми шанувати одні одних нашою витривалою молитвою, як це чинив Ісаак, котрий не докоряв своїй жінці, не мав до неї претензій, не докоряв Богові, але всю свою надію поклав у любові до Творця. Святий І. Золотоустий каже, що він стидається таких, хто молиться до Бога: «Помстись за мене моїм ворогам; покажи їм, що у мене є Бог. Не тоді, людино, вони пізнають, що у нас є Бог, коли ми будемо обурюватися, гніватися й досадувати; але, коли ми будемо смиренні, тихі, лагідні... і продовжує, - ... коли ти просиш Законодавця порушувати Його власні закони, молиш Його суперечити Самому Собі... молишся, щоби він вислухав тебе, зробити шкоду ворогам, - то поступаючи так, ти не молишся і не просиш, а ображаєш Законодавця та засмучуєш Того, хто бажає дарувати тобі блага, що походять від молитви. Як може бути вислухана така молитва..., коли ти дражниш того, Хто має тебе почути?» (св. І. Золот., там же п.11). А у наші часи ми свідками, як то люди погорджують одні одними, уважаючи себе віруючими та практикуючими християнами й кличуть до Господа, щоб «помстився ворогам...». Противляться священикам, очорнюють їх, дозволяють собі шарпати їх за священицькі одежі, тощо. Послухаймо слова св. Учителя Церкви, котрий закликає до пошани священика: «Я дивлюся не на його злобу, а на гідність. Хай ніхто не говорить, що він властолюбний і непотрібний; шаную божественне вибрання, хоч би він показався негідним того... Хай почують це ті, котрі не уважають священиків; хай знають вони, яку пошану Давид показував царю; а священик заслуговує далеко більше уваги та пошани, бо покликаний до вищого служіння. Хай навчаться вони не судити та не звинувачувати, але коритися і показувати слухняність» (св. І. Золот., «П'ять слів про Анну» 2-ге Слово). Із життя Марії вчімося мати пошану до Бога та до ближнього, бо вона любила ворогів, навіть тоді, коли вони розпинали її Сина на хресті. Як це зробити? Щиро і постійно просити Господа Бога про такий дар і ми отримаємо його. Хай Пресвята Богородиця, яка була пречиста і пресвята від свого зачаття, допоможе нам каятися та перепрошувати Господа за наші беззаконня, а разом з тим зростати у любові Божій та до ближнього.
Владика Ігор (Возьняк)
2006 р.
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.
А також ікону Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною.
За матеріалами: http://www.ugcc.org.ua/
Свята Анна (матір Богородиці)
Свята Анна, матір Богородиці - мати Діви Марії, від якої народився Ісус Христос. Була донькою священника Маттана, племені Юди. Дружина Святого Йоакима.
Хоча в Святому Письмі нічого не сказано про батьків Пресвятої Богородиці - Йоакима і Анну, все ж таки протоєвангеліє Якова, що належить до апокрифічних книг, подає нам деякі відомості. Згідно з цим переданням, Анна походила з роду царя Давида і була донькою священика Матана з покоління Юди і тіткою св. Єлисавети, матері св. Івана Хрестителя.
Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Вона була бездітною, що вважалося ганьбою між людьми. Разом зі своїм побожним чоловіком Йоакимом вона наполегливо просила Бога у молитвах про потомство. У протоєвангелїї мовиться, що одного дня явився їй ангел Господній, який приніс радісну вістку від Бога: її молитва вислухана. Щаслива Анна відразу поспішила до Єрусалима, щоб скласти Богові свою сердечну подяку. Там вона зустрілася зі своїм чоловіком, який також мав вістку від Божого ангела.
Щасливий для них день сповнення Божої обітниці настав 21 вересня. Праведне подружжя тримало на руках дитя, яким обдарував їх Господь після довголітнього чекання. Була це Марія, Матір Ісуса Христа.
Анна упокоїлася у Господі ще перед Благовіщенням. У цей празник Свята Церква закликає нас оспівувати Христа Господа, що переставив Анну із земного життя до безконечної слави, бо вона "Мати Богородиці і Вседіви".
За матеріалами: http://uk.wikipedia.org/
Празник Непорочне зачаття Пречистої Діви Марії
Поміж святими, яких наша свята Церква вшановує, Мати Божа займає перше місце. Вона єдина поміж усіма людьми, яка ніколи й ні в чому не образила Господа Бога. Вона є єдиною особою, яку Господь зберіг від первородного гріха, щоб на ній не було жодної гріховної плями. Святий Архангел Гавриїл у Благовіщенні каже їй: «Радуйся Благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,29). Це означає, що Вона є найпершою й найсвятішою між усіма жінками й взагалі між усіма людьми.
Свята Церкви, навчає, що всі люди, які народжуються на цей світ, перебувають у стані первородного гріха. Це означає, що вони є позбавлені освячуючої Божої ласки, а разом з цим і спадкоємства Царства Небесного. Первородний гріх всі люди успадкували від наших прародичів Адама та Єви, які згрішили і своїм гріховним вчинком, віддали нас під вплив диявола.
Первородний гріх, наче та страшна заразлива пошесть, поширився на всіх нащадків Адама, тобто на цілий людський рід. Тільки ОДНА особа з - поміж усіх людей, яка ніколи не була під впливом диявола - це Мати Божа - Пречиста Діва Марія. Особливою волею Божою, Вона була збережена від первородного гріха, заради заслуг свого Божого Сина - Ісуса Христа. Крім того, Вона ніколи у своєму житті не образила Небесного Отця. Її навіть не торкнулася тінь найменшого повсякденного гріха. Вона цим самим розтоптала голову диявола (змія), відвічного ворога людства, який нас усіх підштовхує до гріхів.
Другою причиною того загального вшанування Пречистої Діви є те, що вона стала матір'ю Богочоловіка Ісуса Христа та матір'ю цілого людства. Ісус Христос визначив це тоді, коли, висячи на хресті, звернувся до Пречистої Діви Марії зі словами: «Жінко це син твій», а після звертаючись до учня - апостола Йоана Євангеліста, сказав, «Це мати твоя!» (Йо 19,26). Той улюблений учень Христа, св. Йоан, представляв тоді усе людство. Кожен з нас знає, як хороша мати любить своїх дітей. Для неї її власне дитя - це найгарніша, найкраща, найдорожча істота в цілому світі. Всі її старання спрямовані, передусім, для своєї дитини. Щоб подбати про життя дитини, Господь поклав у серце кожної матері особливу любов, терпеливість і готовість перенести всякі терпіння заради дитини. Добра мати не раз, але тисячі разів, готова пожертвувати для дитини все - навіть своє життя і, до певної міри, мати його вже жертвує - своїм піклуванням, забуваючи майже повністю про себе саму, про власні потреби. Любов матері до її дитини є найбільшою й найміцнішою. Але у Пречистої Діви Марії була найбільша любов до Всемогутнього Бога й до Його Єдинородного Сина, якому вона дала людську природу. У неї материнська любов до Сина зливалась в одне з любов'ю до Бога. А там, під хрестом, Божа Мати й Мати наша, жертвує не тільки своєю єдиного сина - Ісуса, але і єдинородного Сина Божого, за спасіння наших безсмертних душ. Тому й не дивно, що заради тієї найвищої й найбільшої жертовної любові до цілого людського роду, Вона заслуговує на те найбільш почесне звання - Матері людського роду.
Найкраще зрозумів це велике звання Божої Матері й Матері роду людського - наш український народ. Наш народ називає її Матір'ю: «Пречиста Діво Мати руської землі ...». Це означає, що Вона наша Мати і безмежно нас любить. Тому, знаючи про її безмежну любов до нас прибігаймо до Неї передусім у час недолі, в час горя й біди. Не думаймо, що Вона буде гніватись на нас за те, що їй докучаємо нашими молитвами й нашими постійними просьбами. Не думаймо про Неї, як про якусь нам далеку царицю, Яка зайнята своїми власними справами й не має часу для нас земних людей, що так низько стоять у порівнянні з Нею. Думаймо про Неї краще, як про нашу рідну маму, про Маму, яка нас так любить, що не пожаліла б заради нас віддати Свого єдиного Сина. Думаймо про Неї також, як про всемогутню Матір, яка, хоч сама не може зробити, проте все може випросити в Свого Божого - всемогутнього Сина. Він найперше вибрав собі її за Свою матір. Він прикрасив її всіма можливими чеснотами, захоронив перед усім, що могло б кинути яку-небудь тінь на той досконалий образ Матері. Ми можемо бути певними, що Вона нічого нам не відмовить, і на це маємо доказ, коли дивимось на Неї, котра стоїть на горі Голгофі під хрестом, на якому висить її єдина, улюблена дитина. Вона в тій дитині бачить не тільки Своє улюблене дитя, але й Свого Бога - Свого Творця й Свою остаточну Мету. То ж коли Вона не вагалася пожертвувати Його за нас, то що ж може в світі бути дорожче, чого б Вона нам не дістала, коли проситимемо в Неї про це, коли воно є нам потрібне?
Тому не шукаймо посередників між Нею і її Божим Сином. Прибігаймо до Неї й просімо про все, що нам необхідне, передусім про те, що є важливим для спасіння нашої безсмертної душі. Але, прохаючи в Неї ласки, не забуваймо виявити їй нашу вдячність і нашу любов. Однак, щоб доказати їй нашу любов, ми повинні любити її Божого Сина. Тому, що кожна людська мати любить тих, хто любить її дітей, шанує їх і помагає їм. Такою Самою матір'ю є й наша небесна Мати-Марія. Коли хочемо подобатися їй, любімо її єдинородного Сина. А як Христу виявити нашу любов, кожний з нас знає, бо Він навчив нас цьому, словами: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете... Той у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить» (Йо 14,15.21). Таким чином ми станемо улюбленими дітьми нашої Божої неньки, та й Вона заради нашої любові до її Божого Сина любитиме нас і не зможе відмовити нам нічого, а головне коли проситимемо її, щоб допомогла нам зростати в Божій любові, зберігати Божі заповіді й прямувати до злуки з Ним, нашим Богом і нашою остаточною метою - досягнення Царства Божого і життя, вічного.
Празник Непорочного зачаття в Східній церкві
Згадку про цей празник має Типікон св. Сави з V ст., однак його розвиток і поширення припадає вже на VIII ст.. В IX ст. це свято вже було розповсюджене на цілу Візантійську імперію.
Празник Непорочного зачаття раніше носив різні назви. До найдавніших назв належить «Благовіщення Зачаття Святої Богородиці». В конституції цісаря Мануіла Комнена (1143-1181) цей празник називається «Зачаття нашої Пресвятої Богоматері». В нашій Українській Католицькій Церкві цей празник від Львівського Синоду мав офіційну назву «Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії». Головна тема богослужіння празника це, на основі апокрифів, відмічається чудесна подія, коли св. Анна зачала Пресвяту Богородицю. Тут описані журба Якима й Анни в наслідок їхньої бездітності. Тут згадується їхня гаряча молитва, щоб Господь Бог дав їм дитину. «Господи, Боже небесних сил, - молиться Анна, - Ти знаєш неславу бездітності, тож сам злікуй біль мого серця ... ». На її гаряче благання з'являється ангел і сповіщає зачаття Пречистої Діви Марії. «Молитви твої - каже ангел, - дійшли до Господа. Не сумуй і перестань плакати, бо станеш благоплідною оливкою, народжуюча паросток, гарну Діву, яка народить квітку - Христа в тілі, який дасть світу велику милість». (Стиховня вечірні)
Дивному зачаттю Пресвятої Богородиці радіють її батьки, радіють пророки, радіють небо і земля. Тож свята Церква призиває Старий і Новий Заповіт до участі в радості: «Прийдіть, усякий чин і вік людський, - співаємо на хвалитних стихирах утрені - радісно днесь з ангельськими хорами преславне зачаття Богородиці світло празнуймо». Сьогодні празнуємо її непорочне зачаття, а через дев'ять місяців 8 вересня (21 вересня), славно народиться Пречиста Діва Марія.
Празник Непорочного зачаття у Греко-католицькій церкві
Православні церкви не приймають догмат про Непорочне Зачаття але на практиці і вони вірять і визнають Непорочне Зачаття. Багато св. Отців Східної церкви, починаючи від св. Єфрема Сірійського, або виразно визнає Непорочність Пресвятої Богородиці. Св. Єфрем Сірійський у своїх Піснях каже «Ти, Господи і Твоя Мати, ви єдині святі, бо ані в Тобі, Господи, ані у Твоїй Матері нема жодної плями». Віра в Непорочне Зачаття пробивається з науки св. Софрона Єрусалимського, св. Германа, патріарха Візантійського, і св. Івана Дамаскіна, який у своїй проповіді на Успіння Божої Матері каже: «Не залишилось у землі Твоє непорочне тіло й вільне від усякої плями». В наших богослужіннях маємо дуже багато висловлювань про непорочність і досконалу святість Богоматері. Прегарна кінцева молитва до Божої Матері на малому повечір'ю, яку приписують св. Єфрему, починається словами: «Безпляма, непорочна, нетлінна, Пречиста Діво, Богоневісто, Владичице...»
Львівський Синод (1891 р.) Української Греко-католицької церкви, серед Богородичних празників подає і празник Непорочного Зачаття і наказує святкувати його, як великі Богородичні празники з одним днем перед- і сім днів після- празденства. Собор також апробував службу Непорочному Зачаттю, котру написав о. Ісидор Дольницький.
Як дивно Господь Бог готував ту, що мала бути Матір'ю нашого Спасителя. Вона - повна ласки, свята, пречиста й непорочна стала достойним святим кивотом, у якому замешкав сам Божий Син - Ісус Христос.
За матеріалами: http://promin-lubovi.narod.ru/