Християнський табір «Віри, Надії, Любові» очима дітей парафії св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі
Субота, 04 липня 2009, 16:52
Інтерв'ю з головними організаторами відпочинку на морі дітей з парохії святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі, парохом греко-католицької церкви отцем Ігорем Онишкевичем та пані Орестою Цибрівською.
Думки та враження дітей та автора матеріалу щодо відпочинку на морі.
19 червня 2009 року група дітей, що з парафії святого Миколая на Аскольдовій Могилі, разом з вихователями та отцем-парохом Ігорем Онишкевичем вирушила на відпочинок в Одеську область.
О 18:20 поїзд Київ - Одеса вирушив у дорогу. Діти не могли дочекатися приїзду до цього чарівного міста. Сонечко поблискувало у віконце. Ось ранок і ми - в Одесі. А далі знову нелегкий шлях: чотири години потрібно їхати автобусом, щоб дістатись села Приморське, саме там розташувався наш табір «Кабельник». О 10.00 ми прибули на місце. Ми поснідали і попрямували на море. На диво, море було тепле і всі без винятку побігли до морської води.
Сім вихователів опікувалось нами. Кожен вихователь мав від чотирьох до шести дітей, то ж усі ми були під пильним оком. Ми споживали їжу за одним столом зі своїми вихователями, ходили на море та збиралися на Службу Божу.
Щоб дізнатися про оздоровчий період дітей, ми поговоримо з Орестою Цибрівською, головним організатором відпочинку.
Пані Оресто, найперше ознайомте нас з щоденним розпорядком дня?
Наш табір «Канікули з Богом» і отець Ігор благословив такий розпорядок дня: о 7:00 Утреня для вихователів. О 7:45 підйом дітей і усі виходять на руханку. О 8:20 у нас Служба Божа, після Богослужіння йдемо на сніданок. Сніданок закінчується і ми збираємося на море. До 11:45 перебуваємо на морі, потім приходимо з моря. І далі відпочинок, активний відпочинок, дехто займається своїми справами. Далі обід, опісля - тиха година: діти відпочивають, зберігається тиша. Коли тиха година закінчується, починається катехизація для дітей. Духовну науку дає отець Ігор та сестра Анастасія. Пані Руслана навчає дітей співу. Закінчується катехизація і ми йдемо на море, приходимо з моря і зразу - на вечерю. Опісля у нас вервечка. Разом молимося і співаємо пісні, потім вільний час. Дехто з діточок іде потанцювати, дехто малює,а потім - сон.
Чи організовували екскурсії, якщо так, то чому вони повчили дітей?
Ми їздили на екскурсію у місто Вилкове. Оригінальність та неповторність його у тому, що воно розташоване на воді. Вилкове ще називають Українська Венеція. Також проводилась екскурсія у Татарбунарський район. Діти були дуже задоволені.
А чи були послушними діти, чи не було прикрих випадків у їхній поведінці?
Діти слухалися своїх вихователів, думаю, що духовно-виховний фактор під час відпочинку посприяв цьому.
Море. Яким було море?
Я не можу сказати , що море було холодне. Це початок літа і море було дуже тепле, а особливо ввечері. Бувало на вулиці холодніше, чим у морі. Єдине, що нас здивували хвилі. Вони піднімались високо-високо. Дітям це особливо подобалось, вони пірнали у ці хвилі.
Від автора
Хочу наголосити на спортивній сторінці відпочинку. Загалом спорт був дуже активний. Наші провідники подбали про спортивний інвентар. Кожного дня у вільний час ми грали у футбол, бадмінтон, волейбол. З кожної спортивної гри проводились змагання. Переможцем змагань з бадмінтону став Микола Остапів, хоча насправді йому було дуже важко виграти, адже суперники виявились сильними тим паче, що до поїздки на море Микола не вмів грати бадмінтон, але почав наполегливо працювати та досягнув своєї мети - виграв змагання.
Також були парні змагання з волейболу. У них переможцями стали Валентин Андрієв та Андрій Масягін. У них з цим видом спорту було все по-іншому, ніж у Миколи. Хлопці вже давно грають у волейбол, тому до пів-фіналу вони дійшли легко. Але у фіналі їм було «не смачно», адже зустрілись на майданчику з Серафимою Маховою та Миколою Остаповим. Не дивлячись на сильний опір суперників, Валентин Андрієв та Андрій Масягін перемогли.
Також проходили змагання з футболу та з плавання. У молодшій групі перемогу розділили Ілля Турковський та Ігор Качур, а у старшій - Олег Качур. Його ледь не наздогнав Андрій Масягін, але красивий ривок Олега приніс йому перемогу.
Зараз поцікавимось враженнями дітей, від цього відпочинку:
Микола Остапів: Мені дуже сподобалося відпочивати на морі з друзями з церкви св. Миколая на Аскольдовій могилі.
Ілля Турковський: Мені подобається цей відпочинок, це море та колектив.
Серафима Махова: Так, мені дуже сподобався цей відпочинок.
Олександр Бортнічук: Мої враження є прекрасні .
Що найбільше сподобалося у цій поїздці?
Микола Остапів: Мені подобається плавати у морі, стрибати на хвилі, насолоджуватися свіжим повітрям моря, грати у футбол, бадмінтон та волейбол.
Ілля Турковський: У цій поїздці мені подобається,як ми граємо пляжний футбол, волейбол, бадмінтон та інші цікаві ігри.
Серафима Махова: У цій поїздці мені сподобалося гарне море, веселі друзі, відпочивати на гарному та чистому пляжі. Я впевнена , що цей табір один із кращих таборів у моєму житті.
А як колектив?
Микола Остапів:Так у нас дружний колектив, особливо між хлопцями, ми завжди один одному допомагали.
Ілля Турковський: Так у нас дружний колектив.
Серафима Махова: На мою думку, колектив - дружний. Ми ж християни.
Олександр Бортнічук: Звичайно, у нас дружний колектив.
Як тобі твоє помешкання?
Микола Остапів: Мене задовольняє. У нас в кімнаті живуть три особи. Двоє моїх друзів і я.
Ілля Турковський: Мені подобається моє помешкання.
Серафима Махова: Моє помешкання є прекрасним, адже я там мала змогу проживати зі своїми друзями.
Олександр Бортнічук: Мені все рівну, де я живу. Головне я у кімнаті зі своїми друзями, яких дуже поважаю.
Чи знайшов ти собі нового друга?
Микола Остапів: Так, я знай шов собі нового друга. Його звати Олег. Я з ним гарно подружився.
Ілля Турковський: Так, звичайно, я знайшов собі нового друга. Його звати Петро. До цього часу я не знав його, а тепер він мій найкращий друг.
Серафима Махова: Я знайшла собі нових друзів.
Олександр Бортнічук: Так.
Скільки років від церкви ти їздиш на море?
Микола Остапів: Це вже третій рік я їду на море зі своїми друзями від Аскольдової могили.
Ілля Турковський: Це вже другий рік я їду на море від Аскольдової могили і я вдячний за те, що мене беруть на море.
Серафима Махова: Це вже п'ятий раз.
Олександр Бортнічук: Перший раз я їду на море, і мені дуже подобається.
Які пісні ви співаєте, і яка тобі найбільше подобається?
Микола Остапів: Ми співаємо такі пісні: «Червона рута», «Спільнота», «Ми є родина», а найбільше мені подобається пісня «Старенький трамвай».
Ілля Турковський: Ми співаємо багато пісень, але мені найбільше подобається «Спільнота».
Серафима Махова: Ми співаємо «Ми є родина», а ще ми співаємо козацькі пісні. Але мені найбільше подобається пісня композитора та виконавця Тараса Петриненко «Україно».
Олександр Бортнічук: Пісень ми співаємо багато, але найбільше подобається мені пісня «Їхав козак за Дунай».
Від автора
Звичайно, який відпочинок без екскурсій. Спочатку діти їхали на екскурсію в Вилкове. Це місто розташоване на воді. Його ще називають Українська Венеція. Багато біженців тікали у це місто.
При СРСР у цьому місті був збудований рибозавод, який спеціалізувався на виготовленні оселедця особливого посолу, що надходив винятково до парт номенклатурних спец їдалень та до московських і ленінградських магазинів «Океан». Нині рибозавод зупинився, але делікатесний оселедець солять у домашніх умовах. Узимку кілограм засоленого дунайського оселедця у Вилковому коштує 20 грн. Свіжий оселедець масово з'являється на ринку з березня до червня, і коштує тоді дешево.
Також ми були на екскурсії на Татарбунарщині. Там ми відвідали такі історичні пам'ятки як: пам'ятник А.С.Пушкіну та Комплекс меморіал воїнам визволителям. Також ми відвідали історико-крайєзнавчий музей. Там було дуже багато залів таких як: етнографічний, зал бойової слави, зал історії Татарбунарського повстання, зал історії села району, зал спортивної слави району. Насамкінець ми відвідали домашній музей «у Меланії» і ми попробували страви Татарбунарщини.
А зараз розмовляємо з парохом греко-католицької церкви святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі, отцем Ігорем Онишкевичем.
Отче Ігорю, скільки років парафія організовує поїздки на море?
Ось ми недавно з вихователем Марією Каракошою згадували 1996 рік, коли була перша велика подорож, найбільш вдала, це була подорож у Крим в Алупку. Це найкраща місцевість. Над нами були гори, а внизу море і росли пальми. Ми мали таку можливість трьома групами майже по сорок дітей відпочивати протягом усього літа. Це був наш перший відпочинок катехитичного табору. Він був вдалий. З того часу ми змінювали місця відпочинку і поїздки продовжувалися. Аж по сьогоднішній рік ми їздимо на Чорне море. Сподіваємось, що така добра практика виховання та відпочинку продовжуватиметься і у наступні роки.
Чи задоволені ви цьогорічним вибором табору?
Ви знаєте, ми вирішили так з вихователями ніколи не зупинятися на одному таборі ну кожен раз, коли їдемо в інше місце, ми не тільки відпочиваємо та купаємося, але дізнаємось про історію табору історію землі, де перебуваємо. Для нас було відкриттям Татарбунарський район та повстання, яке було тут 1924 році. Ми пізнали історію цього краю, ми пізнали його розвиток. Тому це для нас таке збагачення, такий чудовий розвиток. Будемо кожен раз старатися, щоб нас Бог благословив, щоб ми були у Севастополі, щоб там перебувати там молитися
Чому на природі ви проводите Богослужіння?
Ми маємо престол, прибраний. Наші вихователі дбають про красу престолу. На жаль, тут немає такого великого місця, щоб проводити Богослужіння, тому ми вибираємо місце на природі. Однак є ще одна добра сторона. Ми можемо прилучити до віри й інших дітей, які не з нашої групи. Вони виявляють зацікавлення, приходять до нас і стають з нами молитися.
Як Богослужіння впливають на духовний ріст дитини?
Відповідно до розпорядку, кожен день у нас Служба Божа. Також є Утреня, яка не обов'язкова для дітей: тільки на вибір - хто бажає. А Свята Літургія є обов'язковим елементом для всіх дітей. Звичайно, на мою думку, духовний ріст дитини збільшується.
Наприкінці відпочинку наша група побачила дельфіна, думаю, він проводжав нас та прощався з нами. Сумувати не треба, хто гарно навчатиметься у парафіяльній катехитичній школі, матиме шанс на другий рік зустріти цього дельфіна знову, можливо вже в іншому місці.
Для дельфіна проблеми не буде, адже його територія Чорне море - і він без особливих труднощі за зиму допливе до Севастополя, куди мріють діти з Аскольдової Могили приїхати наступного року.
Матеріал учасникf відпочинку Ігоря Качура «Оранта»