П'ятниця, 20 листопада 2020, 14:28

Мій батько, Віталій Вікторович Лавренчук був офіцером, полковником. Народився у місті Грозному (Російська Федерація), оскільки дідусь теж був військовим і служив там де його призначали.

Згодом родина тата переїхала в Україну. У віці 17 років тато почав кар’єру військового, пішов слідами дідуся, вступив до військового училища в Кам'янець-Подільському.

У свої 24 роки він одружився, а через три роки у батька і моєї мами народилася я. Він був найдбайливішим татом у світі. Згодом, а точніше через 10 років народився мій молодший брат.

Тато дуже любив рибалити й займатися бджолами. Разом з батьками моєї мами побудував власний дім в селі й створив неймовірний сад, плоди якого ми збираємо досі.

У 2014 році тато пішов захищати нашу Батьківщину від російського агресора, та, на превеликий жаль, не зміг повернутися. Ми всі дуже сумуємо за ним і сьогодні. Він був найкращим татом, чоловіком і сином.

З любов’ю, дочка Владислава