Понеділок, 19 жовтня 2009, 22:48

Шановні читачі, парафія святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі, є надзвичайно багатою на співочі голоси. Сьогодні ми хочемо познайомити Вас з чудовою, глибоко віруючою людиною, керівником жіночого ансамблю «Аніма» пані Надією Кучерявою. Адже її щира усмішка є прикрасою церковного хору та й усієї парафії.

Скажіть, будь ласка, коли Ви вперше познайомилися з церквою святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі?

На запрошення пані Лесі Потіцької (керівника дитячого гурту „Коралі" у м. Вишгород та „Гагілка" дитячого ансамблю з м. Києві, в якому співала донька Катруся) ми навесні 1995 р. показували невеличку концертну програму перед парафіянами церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі. Пам'ятаю сестру Хризанту, що привітно нас зустріла та о. Ігоря, котрий запрошував до церкви та до наступних виступів.

Пізніше за рекомендацією пані Лесі та благословення о. Ігоря я стала займатися з дітьми парафії, готувала невеличкі концертні виступи до Великодня, Різдва, Дня матері та св. Миколая.

Що Вам запам'яталося, коли ви перший раз відвідали цю церкву?

Перше випробування переживали, коли сестра запросила перед виступом висповідатися. Це було вельми несподівано. Дітей у церкві готували до цього Таїнства, а я відчувала панічний страх, що маю казати священику.

Розкажіть, будь ласка, про вашу родину, дитячі спогади.

Я родом із Закарпаття (Мукачівський р-н), хрещена таємно в 1958 р. греко-католицьким священиком у с. Порошково Перечинського р-ну. Батько довгі роки був директором середньої школи, а мама вчителем української мови та літератури. Жили в родині скромно, чесно. Особливий приклад відданості людям, школі, справі подавав нам батько, а мама була гарним вчителем, бібліотекарем, матір'ю трьох дітей, займалася нашим вихованням (всі троє дітей отримали музичну освіту). Мати привила у нас основні християнські дороговкази і чесноти, хоч при цьому вголос про Бога не говорилося.

Чи відчуваєте Ви на Аскольдовій Могилі дух великої родини?

Напевно, саме тому, що в цій церкві відчувається дух великої родини, батьківська опіка і турбота нашого пароха отця Ігоря. Нам з родиною тут добре, затишно. Це такий, своєрідний острівок, де панує мир, спокій, неспішна розмова з Богом. Наша церква - це вже невід'ємна частина нашого життя, тому я ніколи не мала проблем із підлітком-донькою, бо її світогляд виховувала, формувала велика християнська родина. Це і наші отці, передовсім отець Ігор, наші сестри - Христофора, Мар'яна, Євгенія, Анастасія, пані Ореста, наші друзі-парафіяни.

Що означає для Вас і для Вашої сім'ї слово «молитва»?

Бог є нашою основою, твердинею, фундаментом, а молитва - повітрям і життям для кожного дня. Ми звіряємо з Богом кожен наш крок і вчинок. Практикуємо ранішні і вечірні молитви і обов'язково - перед трапезою. В свята і неділі - беремо участь в літургійному співі, прославляючи Бога.

Чим Ви займаєтесь у повсякденному житті?

Зараз я працюю вчителем музики та християнської етики в спеціалізованій школі №327. Також викладаю музичну грамоту та хор в ДМШ №20. Напевно так мало бути, щоб після 13 років роботи артисткою Заслуженої академічної капели „Думка" я шукала себе і в дитячому юнацькому центрі Харківського р-ну, і керівником ансамблю в торгівельному училищі, і керівником музичного ансамблю в музичній школі. Робота з дітьми нелегка, дуже відповідальна, вимагає терпеливості, такту і великої любові, яку черпаю в молитві, вірі та з Божого благословення.

Розкажіть, будь ласка, про створення жіночого ансамблю «Аніма».

Стараннями Катерини Чаплик організували невеличкий жіночий ансамбль „Аніма "у 2008 році . Але ми всі і раніше співали та й зараз співаємо на Богослужіннях. Маємо багато планів щодо вдосконалення нашого церковного співу та збагачення репертуару.

У складі ансамблю сім осіб, а саме: Дмитровська Руслана, Василик Ірина, Гелета Христина, Слобоженюк Олена, Михайлюк Вікторія, Кучерява Надія та Чаплик Катерина.

Для декого з нас, музика є справою життя, фахом, професією, а для когось - захопленням, виплеканим ще з юнацьких років.

Інтерв'ю записав Олег Качур