Празник Господнього Стрітення на Аскольдовій Могилі
Понеділок, 15 лютого 2010, 19:52
«Радуйся благодатна, Богородице, бо з Тебе засяяло Сонце правди Христос Бог наш, який просвічує тих, що в темряві» (Тропар празника)
«Різдвяний круг свят завершується празником Господнього Стрітення, що його святкуємо 15 лютого, сорокового дня по Христовому Різдві. Цей празник своїм змістом тісно зв’язаний з Христовим Різдвом. Бо як у Різдві, так і тут Христос при своїм пожертвувані у святині об’являє нам своє божество…
Празник Господнього Стрітення почався в Єрусалимі в другій половині 4-го віку. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму Дневнику, де вона зове його « 40-им днем після Богоявлення. Від зустрічі Божої Дитини (тобто новонародженого Ісуса) і Його Пресвятої Матері із праведним Симеоном і сам празник отримав назву - Стрітення » Саме так роз’яснює нам та історію цього свята отець Юліан Катрій.
Цього року Стрітення господнє ми святкуємо не 15, а 14 лютого. Оскільки 15 лютого ми вступаємо у Великий піст, то ж Церква перенесла це свято на 14 лютого.
Дитячу Святу Літургію на Аскольдовій Могилі служив у цей день отець Анатолій Тесля. Якби ви прийшли до церкви святого Миколая, ви могли побачити багато людей, які завітали на цей празник до церкви. Служба проходила у дусі миру, то ж можна було відчути духовний спокій та радість.
У кожної людини у руці є свічка, яку в кінці Богослужіння отець Анатолій освятив свяченою водою. Після Богослужіння кожен парафіянин мав змогу отримати з рук священика Миропомазання.
Також в цей день християни просять прощення один в одного, адже це була Неділя прощення.. Отець Анатолій, відслуживши Літургію, попросив прощення в усіх парафіянині. А парох церкви отець Ігор зустрічав людей, які виходили з храму, на вулиці біля входу у церкву. Обмінюючись поцілунками миру, священик просив прощення у кожного парафіянина греко-католицької громади.
По завершенні Богослужіння, діти відправились до церковної хатини на катехитичні навчання. Перед церковною перекускою діти бавилися в сніжки. Кожен радів, адже це останні подихи зими, то ж можна по веселитися на славу.
Перекусивши у церковній хатині та добре відпочивши, діти з добрим настроєм рушили засніженими стежками до дому.
Матеріал підготував Ігор Качур, «Оранта».