Християнське вчення
Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві
Вівторок, 19 березня 2013, 22:54
Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха, злих схильностей. У дні посту необхідно стримуватись від лихих діл, думок, слів; зберігати погідність духу, внутрішній мир та радість. Стримування від гріха набагато важливіше ніж стримування від їжі, хоча це також необхідне та допомагає поборювати гріх, вправлятись у духовному зрості, духовному житті. Нам же потрібно пам’ятати та виконувати і одне і друге.
Читати далі: Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві
Богослужіння Великого посту
Понеділок, 18 березня 2013, 11:29
Чотиридесятниця
Великий піст – зовсім особливий час церковного року, насичений не частими богослужіннями, більшість яких відбуваються тільки в цей період церковного року. Народжений з практики підготовки катехуменів до Хрещення, Великий піст став часом відродження й відновлення всіх християн, що дотримуються візантійського церковного обряду.
Великий покаянний канон Андрея Критського
Неділя, 17 березня 2013, 23:00
Святий Андрій Критський (7 ст.) народився в Дамаску у сім’ї благочестивих християн. До семирічного віку хлопчик був німим. Дар мови він отримав після причастя Святих Христових Таїн. Після цього юнак допитливо вивчав Святе Письмо та богословські науки. У віці чотирнадцяти років він прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого у Єгипті.
Святий Андрій вів суворе та цнотливе життя. Його покірність та стриманість, чесноти та розум викликали подив.
Ангел охоронець
Четвер, 14 березня 2013, 23:34
Дивна сила молитви.Він стояв під стіною, зіпершись на неї крилом, і тихо плакав. Гарячі сльози стікали по прекрасному лику і капали на землю. Якби він був видимим, то усі бачили б, що з тих сліз виростають тоненькі паростки квітів, але від того, що сльози такі гарячі й пекучі, аж до болю, квіти в’януть. А він усе стояв і ждав, ждав, коли юнак, душа котрого була ввірена йому Богом, вийде з тієї будівлі, куди не можна було йому ввійти.
Серце
Середа, 13 лютого 2013, 23:11
Уявляю собі, що заходжу вночі у храм, щоб прихилити серце та коліна перед Чесними Дарами… єдиним джерелом світла тут є запаленні свічки на вівтарі… мій погляд зупиняється на гостії, білосніжні обриси якої виділяються у темноті…
Гостія схожа на магніт, бо притягує мій зір і усе моє єство до себе, як до центру… У своєму житті я, зазвичай, зосереджуюсь на зовнішній поверхневій стороні, але тут пильно вдивляюсь у саме серце речей, в центр свого існування та існування світу…
Я дивлюся на гостію і мене огортає мовчання… Усі думки заспокоюються і поступово відходять геть… Безмовність тієї гостії, здається, наскрізь проймає моє тіло, а вже з нього розливається по всій святині… Так що усе у мені та довкола завмирає.
Більше статей...
Сторінка 107 з 118
