Субота, 28 лютого 2009, 10:34

"Дуже радію, що іконописання живе, що воно не є тільки старовинним мистецтвом, а, подібно як і людське передання, традиція, передається з покоління в покоління. Передавання мистецтва писати ікони, разом з тою вірою, яка дає натхнення іконописцям, є тим скарбом, який, сподіваюсь, і ми, через сучасних митців, передамо нашим наступникам", - сказав Блаженніший Любомир, під час вручення йому ікони Благовіщеня Пресвятої Богородиці. При цьому Предстоятель УГКЦ сердечно подякував за молитовний дарунок.

Читати далі: "Радію, що іконописання живе": Блаженніший Любомир

Субота, 28 лютого 2009, 10:32

Туризм має бути "етичним, зеленим та відповідати якісним вимогам у всіх своїх галузях", констатує Папська рада душпастирства мігрантів та подорожуючих. "Зміни клімату становлять предмет великої турботи в глобальному вимірі. Вони є проблемою, яка стосується всіх нас, оскільки ми живемо в спільному домі, яким є для нас Земля".

Читати далі: Ватикан: туризм має бути етичним та "зеленим"!

Четвер, 26 лютого 2009, 17:00

Серед багатьох тем радянського періоду, що викликають науковий інтерес, вирізняється історія підпільної Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). З 1946 по 1989 рр., опинившись на нелегальному становищі, УГКЦ змушена була пристосовуватись до умов, що під багатьма оглядами є безпрецедентними в історії релігії. При цьому УГКЦ спромоглася зберегти свою структуру, виплекати два покоління церковних проводирів і зберегти приховану, а то й явну прихильність численних верств населення в умовах тоталітарної держави, яка цілеспрямовано і систематично контролювала будь-які прояви релігійної діяльності. Від 1946 р. УГКЦ була не тільки найчисельнішою забороненою церковною спільнотою в світі. Вона була єдиною широко вкоріненою соціальною інституцією в Україні, що уникла контролю офіційних радянських установ. Наприкінці 1980-х рр. УГКЦ вийшла з підпілля достатньо сильною, щоб відігравати визначну роль у релігійній, політичній та культурній сферах.

Читати далі: Керівництво української греко-католицької церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля

Четвер, 26 лютого 2009, 16:50

На початку Великого Посту, що є шляхом інтенсивнішого духовного приготування, Літургія пропонує нам три покутничі практики, які дуже близькі біблійній та християнській традиціям - молитву, піст та милостиню, щоб приготувати нас до кращого святкування Пасхи і, таким чином, досвідчити могутність Бога, Який, як почуємо під час Пасхального чування, «перемагає зло, змиває провини, повертає невинність грішникам, радість пригніченим, розвіває ненависть, покоряє могутніх, поширює згоду та мир». Цього року у моєму традиційному великопосному посланні прагну особливо призадуматись над цінністю і значенням посту. Великий Піст, зрештою, пригадує нам про сорок днів посту, які пережив Господь у пустині перед тим, як приступити до Своєї прилюдної місії. У Євангелії читаємо: «Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. Він постив сорок днів і сорок ночей і нарешті зголоднів» (Мт 4,1-2). Як Мойсей, перед тим, як отримати Скрижалі Закону (пор. Єз 34,28), як Ілля, перед тим, як зустріти Господа на горі Хорив (пор. 1 Цар 19,8), також Ісус, молячись та постивши, приготовлявся до Своєї місії, початком якої була важка сутичка зі спокусником.

Читати далі: Послання Папи Венедикта XVI на Великий Піст 2009 року